Михайло Коцюбинський - один із найвідвертіших класиків

Щороку на вступних уроках літератури ми говоримо, що таке мистецтво, яке місце посідає література, хто такий письменник. Хто ж такий, той митець, який не боїться перед нами всіма оголити душу, зняти маску стереотипів і моралі й показати свою суть? Пропустити крізь себе дійсність, розщепитися на атоми   в буденності, шукаючи  красу й наштовхуючись щоразу на непорозуміння? Звісно, можна сховатися за вибагливими метафорами, стандартними сюжетами в стилі прет-а-порте, а можна прожити текст. Такий твір не відпустить читача. Як у надщербнуте люстерко, будеш дивитися в нього й перейматися питанням: чи не твоя це історія, чи не дежавю. Для мене одним із таких авторів в українській літературі є Михайло Коцюбинський. Сміливим подихом імпресіонізму він розбудив наш модернізм. Квітка в петлиці на кшталт  Оскара Вайльда й тонке відчуття естетики. 

Ми знайомі з творчістю Коцюбинського переважно зі шкільної програми. Це повість "Тіні забутих предків" та новела "Інтермецо". Але мене причарувала новела "Сон", у якій криється сутність, напевно, кожного з нас. Людина розумна, отже, раціо супроводжує нас скрізь. Диктує умови життя, визначає категорії "добре й погане". Може, ми, як той Сізіф, в"язні свого розуму. Але знаєте, навіть Сізіф мав кілька хвилин волі. Коли спускався з гори. Тут йому ніхто не указ. Нехай мить, але вона того варта. За версією новели, кожен із нас має своє інтермецо - це сон, за який ми не можемо відповідати, у який ніхто не спроможен утрутитися, змінити...

Казковий 10-А

Під час реформування освіти багато чого говорилося про домашні завдання. Їх доцільність, актуальність, нецікавість. Невже Ви гадаєте, що вчителю подобається перевіряти нудні домашки, списані з ГДЗ. Зовсім ні, скажу відверто. А ось коли завдання оригінальне - то й робота приносить задоволення всім учасникам процесу. 

"Колись ми всі виростемо і будемо читати казки". А можливо, навіть писати їх. Таке завдання отримав 10-А. Наступного уроку на мене чекав сюрприз: на робочому столі розташувалася тека з назвою "Казковий 10-А". Тож маю надзвичайний вечір - читаю чарівні й романтичні казки. У 16 романтика зашкалює! Тому ділюся й з Вами, зі згоди авторів, звісно)

"Чайка" і зустріч із Сашком

Медведенко. Чому ви завжди ходите в чорному?

Маша. Це траур за мого життя. Я нещасна.

Медведенко. Чому? (В задумі.) Не розумію... Ви здорові, батько у вас хоч і небагатий, але з достатком. Мені живеться набагато важче, ніж вам. Я отримую всього 23 рублі на місяць, та ще віднімають з мене емеритуру, а все ж я жалоби не ношу. (Сідають.)

Маша. Справа не в грошах. І бідняк може бути щасливий (А.П.Чехов "Чайка").

Мовомарафон до 25 річниці НЕЗАЛЕЖНОСТІ

До 25 річниці Незалежності України оголошений мовомарафон на підтримку української мови. Мета заходу відзняти промо-ролики. Рекламувати не жувальну гумку чи пральний порошок, а зробити популярною українську мову. На створення відео нас наштовхнула мапа мовної ситуації обласних центрів України. Ми мешкаємо на крайньому Сході. Як бачите, згідно опитування, переважає російська та двомовність (якщо називати речі своїми іменами, то суржик). 

Десятикласників стурбувала така ситуація. Вони самі писали виступи. Знімали відео. Аранжували й монтували. І нехай в учнів ще тремтять руки, у мовленні трапляються граматичні й лексичні недоліки - не це головне, а те, що зростає юне покоління, яке насправді хоче знати українську, спілкуватися нею, любить її. Я пишаюся Вами, 10-А, за те, що прийняли виклик, довели нарешті справу до належного завершення. Слухаючи Вас, особисто я  вірю, що невдовзі мовна мапа зміниться, і на вулицях Східної України буде сміливо лунати рідна мова. Українська - це красиво, це круто. Дякую, мої любі, що підтримали, довели, що дорослі, що особистості. Помилки - то життя. З граматикою та лексикою ми ще повправляємося.  Тож сміливіше!

Домашнє завдання на вихідні без "травми")))

За результатами неформального опитування старшокласників, найбільше з новацій початкової школи їм припала відсутність домашніх завдань на вихідні. Але, дорогі десятикласники, Вас поки що така реформа не торкнулася, тому все, що можу зробити, - задати цікаве завдання. У нашому випадку це перегляд екранізації повісті І.С. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім"я", текст якої Ви, звичайно ж, прочитали влітку!!!

Звісно, спецефектів і 3D годі чекати, але щира гра акторів і дотепний гумор гарантовано. Приємного перегляду й позитивного настрою на вихідні)))

Хоча, зізнаюсь чесно, мені більше сподобалася книга.

Тіні незабутих предків

4.09.1965 у кінотеатрі «Україна» відбувся прем'єрний показ фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», знятого за мотивами повісті М.Коцюбинського .Після виступу режисера в обговоренні фільму взяв участь Іван ДЗЮБА, який повідомив публіці про недавні таємні арешти серед української інтелігенції, назвав імена заарештованих. В'ячеслав ЧОРНОВІЛ вигукнув: «Хто проти тиранії – встаньте!»Частина залу підвелась, але пустили фільм. У перерві між частинами стихійний протест підтримав Василь СТУС: „Протестувати повинні всі: сьогодні хапають українців, завтра хапатимуть євреїв, потім росіян!”

Наслідки не забарилися: Івана Дзюбу, В’ячеслава Чорновола звільнили з роботи, а Василя Стуса - відрахували з аспірантури. Невдовзі після цього почалися арешти.

Як усе починалось?

Чому дівчинка сумна ця? Думаєте, до школи йти не хоче, не підозрює ще навіть, що колись буде вчителькою? Насправді ж, перукар просто зіпсував зачіску, обрізав довгі коси, а бантика довелося кріпити на доброму слові). Вона ще довго не зможе навіть уявити, що стане педагогом, АЛЕ...

На філологічний факультет її приведе бажання писати - бути журналістом. АЛЕ...

Одного разу вона потрапить на активну практику до ШКОЛИ. Учитель їй зустрінеться надзвичайний - Ужченко Т. Г., дружина видатного українського мовознавця-фразеолога Ужченка В. Д. Саме вона відкриє таємницю: провести урок в 5 класі набагато важче, ніж лекцію для студентів. Ох, цей 5 клас. Ця дівчинка ще довго "побоюватиметься" десятилітніх. АЛЕ...

Поки що вона натхненна. Ще б пак, перша активна практика! 

Дітлашні було чимало - 35. Студентці-практикантці довелося виконати надзавдання супергероя - пояснити тему "Уподібнення приголосних звуків". Вона так старанно розповідала, дітки уважно слухали, а Таміла Григорівна поблажливо посміхалася. Лише після уроків вона пояснила дівчинці, що діти геть нічого не зрозуміли. Наступний урок підтвердив, що досвідчений педагог не помилилася. Студентка не здавалася, малювала картинки, складала казочки, намагалася візуалізувати правила, а найголовніше, діти її підтримували. Вони старалися, можливо, більше, ніж вона. Якийсь інтуїтивний зв"язок виник між студенткою та дітками. Вона напитувалася енергетикою їхніх очей і нарешті почала відчувати, що  її ... не розуміють. Дуже часто не розуміють. І нарешті все начебто почало налагоджуватися, АЛЕ...

Кульмінацією практики часто стає "відкритий" урок. Оскільки школа мала вигідне розташування коло університету, то гостей зібралося чимало. Але дівчинка вже була дещо підготована, відчувала учнів, ті її. І все було добре, АЛЕ...

Так іноді буває в 5 класі: "Можна вийти?" І хлопчина з першої парти на якийсь час покидає аудиторію, маючи на те поважну причину. АЛЕ... За декілька хвилин у дверях з"являється його розгублене обличчя, а вся постать уперто відмовляється зайти. З допомогою жестів і міміки він благає новоспечену вчительку вийти. Трапилася "біда": заїло блискавку на штанцях. Хлопчик наївно сподівався, що його зараз порятують. АЛЕ...