Вітаю
всіх із Вербною неділею.
Весни,
добра, миру, любові й прощення!
Вербна неділя – це народна
назва великого церковного свята — Вхід Господній у Єрусалим. Його
виникненню послужили біблійні оповіді: коли Ісус Христос в'їжджав до Єрусалима
верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Але пальмових
гілок в Україні немає, вони в нас замінюються вербами, бо вона раніше за
інші дерева дає бруньки.
Звичай святити вербу дуже старий, бо вже в «Ізборнику»
(1073 рік) згадується «Праздьникъ вѣрбъны». Пише про
вербу і Данило Паломник (1095—1108), що відвідав Єрусалим і там бачив «древіе много
по брегу Іорданову превысоко, яко вербіе єсть й подобно». То були пальми, що
нагадали нашому землякові рідне чернігівське «вербіє». Молодь жартома
била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому
треба було промовляти такі слова:
Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний, як вода!
Після
«використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це
великий гріх. І викидати її теж не можна.
Добрі господарі
після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це
сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба
поставити під образами.