У різдвяні свята все можливо, навіть побачити зірку вдень. Що може бути кращим від читання книги?.. Хіба що знайомство з її автором, тепле, безпафосне, щире й відверте. Саме таке враження справила на мене презентація книги Зірки Мензатюк "Таємниці козацької шаблі". Дехто скептично ставиться до сучасної літератури. І дарма. Оскільки теперішнє - це час нашої впевненості. Жити треба сьогодні, зараз. Звісно, можна почекати століття, аби перевірити, чи стане белетристика класикою. Ось тільки... Тож це суперовськи класно, що є сучасні українські письменники.
Похмурий суботній ранок змінив підйом на фунікулері. Над Дніпром лунав спів. У Михайлівському встановлено рекорд найдовшого звучання колядок і щедрівок. Фруктовий чай. Із неба сніг. Енергетика храму. Етнозима. Зала Богословської академії не була переповнена - завітали справді охочі. Зірка Мензатюк прийшла заздалегідь, аби "вивчити" свою аудиторію. У погляді тепло й щира, майже дитяча усмішка. Невимушено спілкується з присутніми. Згадує, як почала писати. Зрозуміла, що має стати письменницею в 2 класі, коли "страждала" від перших переказів. Понад усе любить подорожувати, тому й обрала професію журналіста. Яка країна найцікавіша, найпривабливіша? Напевне, та, яка береже своє минуле, свої таємниці, замки, палаци, храми. Сміючись, згадує, як одного разу на екскурсії за кордоном запитала в гіда, чи є в замку привиди. Усі уважно подивилися на неї. Начебто доросла поважна пані. Мабуть, дитячим письменникам за щирість дарована здатність зазирати в дивокрай дитинства будь-коли. І чим частіше вони своїм даром користуються, тим цікавіші тексти виходять з-під пера.
