Ахматова українською

23 червня 1889 року поблизу Одеси в родині морського інженера народилася Анна Горенко, відома у світі як Анна Ахматова. Маленька Аня була непростою дівчинкою, не дуже добре навчалася в школі, але з 10 років почала писати зовсім не дитячі вірші. Вірші із сильним жіночим характером -  то пташино-ніжним, то сталево-іронічним. Батько казав: "Не ганьби моє ім"я!". 16-річна Анна відповіла: "Не треба мені твого імені".

Анна Ахматова не лише поет, а й науковець. Мало хто знає, що вона почесний доктор Оксфордського університету.

Ось тільки час і Ахматова не зійшлися  у волюнтаризмі...

Приємно знайти в мережі переклади віршів Анни Ахматової українською. 

22 червня - День скорботи і День народження Ремарка

Сідає сонце... 22 червня 2016 року. Засинає втомлений спекою день, і навіть вечір не приносить прохолоди. Сьогодні День скорботи...
Чи думали ми, що в цивілізованій країні в центрі Європи в ХХІ столітті може знову початися війна? Війна не романтика, не міф. Про неї повинні знати, читати свідчення й враження очевидців. 

Сьогодні народився письменник, чиї романи я прочитала-перечитала влітку-2014-2015. День народження Ремарка...

Покоління втрачених і покинутих, таких, які уміли жити і любити, які розуміли, про що писали, оскільки втратили все.  40-ві роки минулого століття - і ми ... в Парижі... 

Біженці...

Як минає Ваше літо? Я малою була в бабусі. Село Софіївка, здавалося мені, було розташоване на краю світу. Далі не ходили автобуси. Було кладовище й багато неба. Високого бездонного. Село вимирало вже тоді. Жили старенькі бабусі й дідусі, до яких дуже рідко приїздили онуки. Так що дітей не було. Не передати радості, коли з"явилася дівчинка мого віку. Її звали Зухра. Вона не було схожа ні на кого з моїх знайомих: смаглява, з довгим чорним хвилястим волоссям, що сяяло, мов ніч. Більше ніколи й ні в кого не бачила такого волосся. Родина Зухри оселилася в порожньому будинку. Вони вирощували кавуни в полі. Таких смачних я ніколи не куштувала. У бабусі на городі росли завбільшки з мій м"ячик, а у них - такі, що я не могла втримати в руках. Соковиті-соковиті й солодкі-солодкі. Вечори я проводила з родиною Зухри, ми сиділи біля вогнища і їли дуже смачний і дивний хліб (сьогодні вже знаю, що таке лаваш).