Як же хочеться, щоб вереск ще не цвів, а липень не поступався місцем серпню. Липень особливий, місяць свободи, коли можна спати без годинника, будильника, нікуди не поспішати, зранку довго пити каву і залишати книги в різних місцях, потім знаходити, дивуватися й дочитувати. І справа зовсім не в тім: любиш ти свою роботу чи ні. Липень - то свобода (хочу, мені так треба), а робота - режим і самодисципліна (маю, мушу, повинна).У липні неважливо, який сьогодні день, котра година. Просто липень і все... Прокидаєшся, коли хочеш Ти. І нехай це 6 ранку, але це вільний порив, а не імперативний наказ будильника. Вихідні в порівнянні з липнем нагадують тістечко після жорсткої виснажливої дієти, з"їдене похапцем, щоб ніхто не бачив. У липні ж можна смакувати тістечко, каву, книгу, свободу врешті-решт.
Липень робить час медовим. Засотує у твою свідомість шепіт моря, музику пташок за вікном. Ніщо так не заспокоює, як липень. Ти ще не помічаєш, що ніч стає довшою, а день уривається, бо час медовий.
Начебто серпень - ще літо, ще трохи відпустки. Це яскраві барви й смаки: жовті, червоні, зелені; кавуни, дині, перець, кукурудза, груші. Але це вже вибачення якесь за осінь. Пелюстки відлітають, і кудись поділися метелики, а на мольберті саду куди більше жовтого, ніж зеленого. Час припиняє бути медовим, ти починаєш слідкувати за годинниковою стрілкою, точно знаєш дату і де знаходиться телефон.
Що липень добігає, відчула сьогодні, повертаючись увечері додому. По вулиці катаються на велосипедах підлітки. Їм, певне, весело. Але я, якщо чесно, не дослухаюся - плеєр, навушники. Аж раптом вони затихли: "Це ж учителька йде!.." Темно вже - не впізнаю) Руки шукають бейджик. Може, я його не зняла? Та ні, літо, липень, відпустка, майка... Який ще бейджик? Просто липень минає, а текст Бел Кауфман ожива:
- Привіт, училко!
- Ти глянь на неї! Вона вчителька?
- Хто вона?
