Зміна погоди... Зміна настрою... Усе йде і минає... У спекотного літа є свої прохолодні оази. Кілька днів, коли йде дощ, б"є в шибку, відчиняє кватирку і вривається з вітром у кімнату. Хулігани... Дощ уповільнює. Не треба поспішати. Літнього вечора хочеться не кави - натомість запашного чаю з трав: рути, м"яти, чебрицю, меліси. Із присмаком першого меду та яблук. Хочеться духовного очищення - такого собі катарсису. Книга - метафора. Марія Матіос. "Солодка Даруся". Якщо болить голова, то, може, це спокута?..
"…А Солодка Даруся сидить у квітнику між айстрами, у трьох кроках від Марії з Василиною, заплітає—розплітає давно поріділу сиву косу, слухає незлобну розмову про себе, і лиш тихо усміхається.
Вони таки не мають смальцю в голові а Бога в череві, її сусіди, бо думають, що вона дурна. А Даруся не дурна — вона солодка.
Ну, то й що, що коріння жоржин загортала в ковдру? То було якраз тоді, коли сніг зійшов, а морози іще не попустили. Даруся роздавала по селу квіти, бо так багато їх викопала восени, що більше, ніж барабуль у пивниці було. Ото й понесла до хатів, коло котрих ніколи не цвіли квіти. Чи була би несла голе коріння в таку студінь? Васюта чомусь не носить свого онука в садок у одних штаненятах, а лиш загортає в коцик, а вже тоді бере на руки та й колише крізь село. То ж така сама дитина, як жива квітка.
Даруся сидить на теплій, іще майже літній землі, гладить веселі голівки айстр, куйовдить долонею запашні кучері, говорить до них, розказує, що хоче, сміється — і що ж тут такого дурного?"
Немає коментарів:
Дописати коментар