Література для душі

Зачепив мене цей допис: "Торгуюся з сином. Встановлюємо щоденну норму читання на день. 50 сторінок з програми і 15 для душі. 

Ловлю себе на думці: ну чому для душі і програмне - це різні твори? Так було в шкільні роки нашої бабусі (хотілося читати не те, що задавали на уроках). Так було в мої шкільні роки. Так у шкільні роки дочки і сина. Ну наче пороблено нам з тим укрліт. Коли вже читання на уроках буде не в обов'язок, а для душі?"

Але ж програму укладають відповідно до вікових уподобань учнів. "А в нас ніхто не питав", - заявили мої майбутні десятикласники.Ось я й запитала - запропонувала укласти їм список рекомендованих текстів, цікавих сучасному підлітку. Оскільки викладаю українську й зарубіжну літературу, то обмежень у виборі авторів не було. Ділюся рекомендаціями 16-літніх:

1. Вероніка Рот. "Дивергент" (із ремаркою: "Не можу уявити, щоб ми це вивчали в школі);

2. Джоан Роулінг. Усі частини Гаррі Поттера;

3. Діана Сабітова. "Три твої імені";

4.  Віґдіс Йорт. "Йогерт + Анна = Любов";

5. Дж. Толкін. "Хоббіт";

6. Александр Дюма. "Граф Монте-Крісто";

7. Антон Макаренко. "Педагогічна поема" (ремарка: "Може, комусь захочеться стати вчителем").

А далі активність учнів згасла і вони припинили поповнювати список. Є над чим замислитися. Думка 1: підлітки надають відверту перевагу жанру фентезі. Думка 2: обмаль українських авторів (лише Макаренко). Думка 3: вони або мало читають, або соромляться ділитися вподобаннями. 

Намагаюся пригадати свої 16 і читацькі інтереси. Тоді я відкрила для себе творчість Достоєвського і за літо перечитала всі його романи, що були в бібліотеці. З української літератури зачитувала В.Шевчука, між іншим, теж фентезі - тендітне, вишукане, красиве. Ці тексти формували моє світосприйняття. У 16 все сприймається по-особливому, магічний вік, що назавжди лишається з нами. 

Чи під силу звичайному вчителеві наблизити літературу до душі? Надзавдання для супергероїв зняти книгу із запиленої полиці й оживити текст на уроці. Тут не допоможе навіть бездоганний конспект: " читаємо 5 речення 6 абзацу знизу", "виконуємо тести на уважність (які цигарки палив Стіва Облонський?)", "укладаємо хронологічну таблицю життя автора". Література - це життя, а не музей статичних фігур. Автор на побоявся відкрити найпотаємніші думки, не цензурив себе. Якщо письменник відвертий, його текст не полишає навіть після прочитання, лишається терпким післясмаком надовго. Що слід зробити, аби увести в цей світ сучасного школяра, відволікти його від смартфона, від зеленого вогника чату?  Може, читати разом із ним ті фрагменти, які сподобалися/не сподобалися ЙОМУ. Обговорювати. Спонукати клас до полілогу за твором. Не залишити нікого байдужим. Урок літератури - вільний. До нього неможливо заготувати сценарій. Його творять переважно учні, ставлячи питання, порушучи проблеми. Щоб це відбулося, вони повинні читати. Мені здається, що читацька компетенція залежить від рівня начитаності школяра. Якщо учень  буде читати для душі, то й програмові тексти  не видадуться важкими чи нецікавими. У разі, якщо дитина не може подолати якийсь твір, то й силувати її не треба. Хай краще читає те, що до вподоби - до душі.  На уроці вчитель допоможе зрозуміти, проаналізувати - прочитати. 

Література - це мистецтво - краса - задоволення. Уроки повинні розкрити це, а в жодному разі не перетворюватися на муку.

P. S.1. Учора переглянула фільм про знайомство здібного підлітка із письменником-самітником, який наштовхує на міркування. 

Х/ф "Знайти Форрестера" (14+)

P. S.2. Якщо Ви прочитали мій допис,  допоможіть додати тексти, які, на Вашу думку, будуть цікавими сучасним підліткам.