Щодня звідусіль лунають тривожні новини. У соціальних мережах їх жваво обговорюють, дискутуючи, чий біль сильніший... Біль є біль... Кожному болить ... по-своєму...
А на всіх у нас одне небо. Одне сонце.
США. Україна. Туреччина. Франція. Донна Тартт. Роман "Щиголь". Пулітцерівська премія 2014. Життя після теракту... Відчуття втрати дітьми. Спроба соціалізуватися. Пташка, що рве обгортку.
Кожен читає по-своєму: одні порівнюють із Діккенсом, інші проектують на свою дійсність...
- Але я хочу запитати вас, чи є мертві люди, чиї прізвища вам невідомі? Або поранені?
- Послухай-но, я розумію твою тривогу. Я дуже, дуже хотіла б допомогти тобі, але я не можу. Ми зателефонуємо тобі відразу, як тільки в нас буде якась конкретна інформація.
- Я хочу знайти свою матір! Будь ласка! Вона, мабуть, десь у лікарні. Ви можете підказати мені, де її шукати?
-Скільки тобі років? - із підозрою в голосі запитала жінка (Донна Тартт, "Щиголь").
Немає коментарів:
Дописати коментар