Нарешті їх винайшли - ліки від нещасливого кохання (проект учнів 8-А класу)

Отже, нагадую, що учні 8-А класу отримали творче завдання - вигадати препарат від нещасливого кохання. Роботу виконано. Звітуємо:

Інструкція до препарату "Любофін". Розробник: Долматова Марія.

Цей препарат допоможе вам забути про нещасливе кохання і знайти нове, у якому неодмінно пощастить. Ліки містять спеціальні елементи, за допомогою яких зневірені в коханні люди знаходять собі пару. 

Протипоказано: закоханим, заміжнім або одруженим, вагітним ( бо дитина не вмітиме любити).

Побічні ефекти: викликає залежність у дітей від 12 до 14 років, у старших спостерігалася тимчасова амнезія, ненависть до колишніх коханих.

Особливсті вживання: уживати виключно за потреби, 3 таблетки  в день за один прийом.

Форма продажу: без рецепта

Ціна: 50 гривень за упаковку зі 100 таблеток

"Що робили ці вчителі 11 років?" (с) Лікарчук

Таке питання сьогодні в прямому ефірі під час прес-конференції  порушив пан Лікарчук. І справді, що я робила? Учителька, у котрої кожного разу котрась дитина не складає ЗНО з української мови та літератури. Ви не повірите, панове, працювала. Наполегливо, затято, як уміла й могла. Але... Одна справа Київ, Львів, Івано-Франківськ й Одеса, а інша провінційні містечка аграрних районів, як моє. Та ще й АТО. Ні, ми не просимо котрихось преференцій. Наша проблема в іншому. У тому, що батьки дітей, які не дотягують навіть до середнього рівня, бояться відпускати своїх "чудо-чад" до більших міст, обласних центрів. Ось і йдуть вони в 10. А потім якось не складають ЗНО.  Чи можемо ми відмовити їм в зарахуванні до 10 класу? Ні. Чи можемо змусити вчитися? Ні. Чи збиралися вони вступати до вишів? Ні. Чи засмутив їх результат? Можливо. Чи переймаємося ми, учителі, через такий провал?  Звісно. Чи можемо ми щось змінити? Певне, що так. Але за умови, що на нас і наші проблеми звернуть увагу. За умови, що середня освіта зазнає плідних реформ. І ці новації ініційовані будуть освітянами середньої ланки. 

Педагог - це особистість. Інакше немає сенсу. Нащо виховувати сірих мишей? То чи доцільно особистостям задавати таке питання й так. Адже серед нас є й такі, що виплекали й 200-бальників, і випускників, які підтвердили високий рівень знань. Але питання поставили усім одне. "Ці вчителі" - значить усі?

Урок української мови як наукова конференція або що робити?

У тренді зима-весна педагогіки конкурс підручників для загальноосвітніх шкіл. Чи потрібні нам нові підручники? Не знаю. Для мене шкільний підручник - це логічне й послідовне джерело знань. Але практика виявляється інакшою. З 5 класом простіше. Діти дивуються помилкам, але не більше того. А ось 8-класники обурені. Чому діти України вчаться по різних підручниках? Хто обирав підручники для них? А найголовніше, чому інформація, подана в підручнику "Рідна мова" , автори якого  Заболотний О.В., Заболотний В.В., суттєво відрізняється від тієї, що презентують автори інших підручників, зокрема Глазова О.П. та Пентилюк М.І.? Не можу мовчати. Готуюся до уроку конференції, чи симпозіуму, чи прес-конференції, чи звичайного уроку в умовах сьогодення. Інформацію адресую 8-А, оскільки вони теж готуються, а також до всіх небайдужих. Прошу долучитися до обговорення. Отже, порівнюємо 3 функціонуючі підручники:

Радію з тобою, золота моя школо

Сьогодні різне говорять про золоту медаль. Багато хто стверджує, що це пережитки минулого і слід наважитися скасувати таку нагороду. Але поки що медаль залишається мрією випускників, одним із перших кроків до самоствердження.Сама золота медалістка 2001 року, тому не мені судити. 

Приємно констатувати той факт, що новацію ЗНО-2015 - зарахування результатів з української мови як ДПА - з успіхом подолали 5 претентентів на золоту медаль загальноосвітньої школи №2 м. Сватове(тобто всі!). У своєму арсеналі маємо одну 12, дві 11 та дві 10. Дякую Вам, випуск 2015, за плідну співпрацю, бажаю подальших успіхів, складіть наступні іспити ще краще. Сізіф доштовхав черговий камінь до гори, тепер має,  нехай мить, але свободи, поки його тягар котитеметься вниз, оскільки камінь упаде швидше, ніж титан спуститься. Отака вона свобода, але все одно того варта...

Вечір молодіжної літератури

Привіт тим, хто хвилюється сьогодні ввечері, не знаходить собі місця і не має сили готуватися до завтрашніх уроків. Зізнаюся, що й сама почуваюся дивно на заняттях з  української мови та літератури, бо в очах випусників написано три літери - ЗНО!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Що ще тут можна говорити, вони прозвітували перед державою, склали тест, чого тепер маю вчити їх я. Дивна якась місія філолога в цьому році. Але то пусте. Мине. Звільнившись від навчальної програми, маю можливість просто спілкуватися з дітьми. І це насправді цікаво, бо вони покоління тотальної свободи, яку спостерігав світ в Америці 50-60-х років. Отже, сьогодні прописано рок-н-рол, Селінджер та "Ловець у житі". За такої умови твій вечір не буде марудним. 

Будемо чекати завтра

Сьогодні могли би бути відомі результати ЗНО з української мови та  літератури. Але сталося не так, як гадалося. За результатами статистично-математичних розрахунків Українським центром оцінювання якості освіти було запропоновано членам комісії встановити пороговий бал, що відповідає 25-ти тестовим балам. У цьому разі його б не подолали 13,3 % учасників зовнішнього незалежного оцінювання.Але члени експертної комісії після обговорення прийняли рішення знизити пороговий бал до 22-ох тестових балів, що дасть можливість його подолати 91,6 % учасників зовнішнього незалежного оцінювання.У зв"язку з цим  результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури будуть оголошені 13 травня. Значить, ще одна ніч і день.

Не знаю, що сказати з цього приводу. З одного боку, вважаю, що не вийде талановитого лікаря, інженера, авіатора з молодої людини, знання котрої з рідної мови нижчі за чверть завдань ЗНО. Але з іншого боку, слід зважити на те, що не весь матеріал ми мали змогу довчити до сесії. Спірні ж питання до тексту нам, малокомпетентним, зарахували як правильні, точніше "наближені до правильних". Та незважаючи на все це, вважаю, що зниження порогового рівня не доречне. Вибачте, випускники. Але вища освіта не повинна нівелюватися. А якщо людина наділена логічним мисленням, то чверть завдань ЗНО вона б подолала, навіть якщо має природниче чи матиматичне мислення.

 На думку пана Лікарчука, ажіотаж до цьогорічних  тестових питань( щодо тексту зокрема) був ініційований київськими та львівськими репетиторами. Що ж, я до них не належу. Нікому нічого не ґарантувала, працюю 9 років, маю вищу філологічну освіту, але для мене ці завдання теж лишилися таїною за сімома печатями. Тепер хвилююся за результати своїх вихованців, скажу Вам по секрету, не менше, ніж вони. Будемо чекати, вище залишу цікавинку почитати...  

ЗНО -2015: погляд з позиції вчителя

 Імовірно, що завтра оголосять результати ЗНО з української мови й літератури. Спершу вони прийдуть дітям у персональні віртуальні кабінети, і ті будуть знати, а ми (учителі) ще ні. Хоча можливо, учні  поділяться? Випускники 2015, Ви ж поділетеся радостями, тривогами  чи, не допусти, Господи, трагедіями? Маєте право на будь-яку відповідь. Від педагогів уже нічого не залежить: віддали, що мали. Чи вистачило цього? Скоро будемо знати.
Але шал пристрастей навколо цьогорічного тестування не вщухає. Сьогодні пропоную  ще один батл (на практичному педагогічному рівні). Люблю, коли розмову ведуть практики: вони знають, про що говорять. Отже, читаємо думки Людмили Горіздри, учителя української мови та літератури Василівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Полтавського району, та Тараса Ткачука, учителя-методиста, канд. філол. наук, м. Вінниця.

Час жити

Поруч із моїм будинком знаходиться госпіталь для військових. Щодня бачу чоловіків із дитинними очима та забинтованими кінцівками. Війна... Скільки жахіть, страхів живе в цьому слові. Скільки абсурду, хаосу й зла, накопиченого століттями, проривається в певному місці на Землі. Вічність плаче, а люди гинуть. Військові й цивільні, дорослі й діти. Чи думали ми, що в ХХІ столітті це лихо подивиться в очі нам, цивілізованій без"ядерній  країні, що знаходиться в центрі Європи? Війна не романтика, війна не міф. Про неї маємо знати і читати. Цими травневими днями, що напоюють квітом, зелом, війна видається найбільшим людським  безглуздям, проти якого постає сама природа. Нехай ця ювілейна весна поверне мир. Тільки минулого року ми зрозуміли, що мирне небо насправді не стереотип, а найбільша святість, благо, на яке не має права зазіхати ніхто.  Нехай повернуться додому солдати - їхнім рідним доведеться опанувати професію післявоєнних психологів (бо в нас таких немає), аби не стали герої  "поколінням втрачених". Краще хай будуть науковцями чи поетами, справжніми чоловіками, батьками. Сьогодні читаю Ремарка - приєднуйся. "Час жити і час помирати". Навесні час жити!