Поруч із моїм будинком знаходиться госпіталь для військових. Щодня бачу чоловіків із дитинними очима та забинтованими кінцівками. Війна... Скільки жахіть, страхів живе в цьому слові. Скільки абсурду, хаосу й зла, накопиченого століттями, проривається в певному місці на Землі. Вічність плаче, а люди гинуть. Військові й цивільні, дорослі й діти. Чи думали ми, що в ХХІ столітті це лихо подивиться в очі нам, цивілізованій без"ядерній країні, що знаходиться в центрі Європи? Війна не романтика, війна не міф. Про неї маємо знати і читати. Цими травневими днями, що напоюють квітом, зелом, війна видається найбільшим людським безглуздям, проти якого постає сама природа. Нехай ця ювілейна весна поверне мир. Тільки минулого року ми зрозуміли, що мирне небо насправді не стереотип, а найбільша святість, благо, на яке не має права зазіхати ніхто. Нехай повернуться додому солдати - їхнім рідним доведеться опанувати професію післявоєнних психологів (бо в нас таких немає), аби не стали герої "поколінням втрачених". Краще хай будуть науковцями чи поетами, справжніми чоловіками, батьками. Сьогодні читаю Ремарка - приєднуйся. "Час жити і час помирати". Навесні час жити!
— Раньше дома и улицы были залиты светом, — сказала она, — и мы воспринимали это как нечто вполне естественное. Все к нему привыкли. И только теперь понимаешь, какая это была жизнь…
Гребер поднял глаза. Небо ясное, безоблачное. Подходящая ночь для налетов. Уже по одному этому она была для него слишком светла.
— Затемнена почти вся Европа, — сказал он. — Говорят, только в Швейцарии по ночам еще горят огни. Это делается специально для летчиков, пусть видят, что летят над нейтральной страной. Мне рассказывал один, он побывал со своей эскадрильей во Франции и в Италии, что Швейцария — какой-то остров света — света и мира, — одно ведь связано с другим. И тем мрачнее, точно окутанные черными саванами, лежали позади и вокруг этого острова Германия, Франция, Италия, Балканы, Австрия и все остальные страны, участвующие в войне.
— Нам был дан свет, и он сделал нас людьми. А мы его убили и стали опять пещерными жителями, — резко сказала Элизабет.
Немає коментарів:
Дописати коментар