Порахуйте кошенят на світлині. Думаєте: троє - відповідь не правильна - п"ятеро. Просто двійко постіно втікали.
Коли була малою, ніколи не виникало проблем з прилаштування котиків у дбайливі руки. Батьки ніколи не топили й не завозили милих тваринок. Наразі ж ситуація змінилася. Уже місяць шукаю господаря, а знайти не можу (і це при тому, що працюю в школі). Спочатку діти цікавляться, якої породи кошенята. Відповідь "звичайний гарний кіт" їх бентежить. Британець, шотландець - це відомо, а ось "звичайний гарний" - ні. Якісь касти кошачі)
Трохи розкажу про п"ятірку хвостатих. Один хлопчик, чотири дівчинки. Кличуть їх полосаточками, аби не звикали до різних імен, бо ж господарі назвуть по-своєму. Трохи пухнасті. Троє чисто чорненьких, двійко тигрячого відтінку. Придатні як для життя надворі, так і для домашніх ігор та ніжностей. Люблять дітей. Уже бачили мишку, упольовану мамою-кішкою. Імовірно, самі зростуть мисливцями. У їжі не вередливі.
Утім, кошенята зростуть такими, якими їх виховають. Як на мене, породу визначає не родословна, а виховання господарів
