...нарешті Сватове, і крикнув потяг: "Стій!"
Ці рядки з "Червоної зими" поріднили сватівчан із Сосюрою. Щорічно беремо участь в обласному інтернет-конкурсі "Солов"їні далі", присвяченому творчості В. Сосюри.
Вітаю Дзюбу Ростислава з перемогою в номінації "Як я люблю тебе, мій краю вугляний"(громадянська лірика).
Нижче наводжу текст вірша-переможця: у травневі дні він звучить актуально.
Герої не вмирають…
Вони пішли у вічність
І звідти поглядають
На синь синівських сліз.
Герої не вмирають…
У них безсмертні душі,
Вони огнем палають,
І мальвами у мами
Під вікнами цвітуть.
Герої не вмирають…
Вони птахами стали –
Злетіли голубами
До білих піднебесь.
І там весни осанну
Співають з журавлями,
І з янголами тихо
Моляться за нас.
Герої не вмирають…
Вони дощами впали,
Зросили рідну землю,
Умили сині очі -
І проліски в гаю
Блакиттю сліз жіночих
Поглянули на небо –
Їм посміхнулись зорі,
Зітхнула темна ніч.
Весна така прекрасна,
Під ґанком стара мама,
Дружина при надії,
Донька коло воріт.
Усі чекають батька,
Бо він не міг загинуть
І залишити їх.
Герої ж не вмирають?..
Мовчить високе небо.
Лише бузок травневий
Про діда шелестить.
Вони пішли у вічність
І звідти поглядають
На синь синівських сліз.
Герої не вмирають…
У них безсмертні душі,
Вони огнем палають,
І мальвами у мами
Під вікнами цвітуть.
Герої не вмирають…
Вони птахами стали –
Злетіли голубами
До білих піднебесь.
І там весни осанну
Співають з журавлями,
І з янголами тихо
Моляться за нас.
Герої не вмирають…
Вони дощами впали,
Зросили рідну землю,
Умили сині очі -
І проліски в гаю
Блакиттю сліз жіночих
Поглянули на небо –
Їм посміхнулись зорі,
Зітхнула темна ніч.
Весна така прекрасна,
Під ґанком стара мама,
Дружина при надії,
Донька коло воріт.
Усі чекають батька,
Бо він не міг загинуть
І залишити їх.
Герої ж не вмирають?..
Мовчить високе небо.
Лише бузок травневий
Про діда шелестить.
Немає коментарів:
Дописати коментар