Весна 1986-2016

Я не пам"ятаю події весни 1986 року... Була мала - лише 3 роки. Але тривожні відчуття таки лишилися. Мама заборонила гратися в русалку, зав"язувала мені косинку й не дозволяла гуляти "по сонцю". Як це сидіти вдома, коли надворі все квітне? 

Тоді про небезпеку атома боялися говорити вголос. Сьогодні про це мають знати всі. Найкращим джерелом інформації є очевидці подій - рятівники-ліквідатори. Саме тому на виховній годині ми пішли в гості до ветерана ЧАЕС Проценка Ігоря Вікторовича. 

Як вдячність за весну-2016 діти принесли оберемок майористих тюльпанів із маминої клумби. А Ігор Вікторович вітав нас смаколиками з чаєм зі справжнього самовара. 

Його груди в медалях та орденах. Спочатку в очах помітна туга. Йому не дуже хочеться згадувати події тієї весни, коли на цвіт яблуні впала трута. Згодом під час спілкування з дітьми з"являється лукавинка. Показує, як зігріти чай на дровах, знайомить зі справжнім другом - сторожовим псом. Довго не відпускає пустотливих гостей.

На  щиру вдячність шестикласників відповідає: "Добре, що ви є. Значить, життя продовжується..."

Ми поверталися до школи, і пішов дощ. У повітрі запахло весняним зелом. Річка Красна дихала свіжою прохолодою. Діти весело ділилися парасольками й збирали мамам букетики кульбаб. Життя й справді продовжується...