Фото

Фото

субота, 23 квітня 2016 р.

День народження Шекспіра і переклади Ю.Андруховича

І от питання — бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли,
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти – і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними і страждань. Така розв’язка
Цілком годиться. Так, заснути, спати –
І що, і сни дивитися? Проблема
Одна: які нам сни присняться, мертвим,
Коли земні марноти відшумлять?
І тут сидить вагання: ще хоч трохи
Побути, вік добути свій, а звідси –
Примноження нещасть. Якби не це,
То хто із нас терпів би ці знущання:
Ці утиски верхів, апломб нікчем,
Зневажене кохання, беззаконня,
Нахабство влади, напади на честь,
Якими послуговується підлість,
Хто став би це терпіти, адже можна
Звичайним лезом зупинити хід
Усіх страждань? І хто тягнув би далі
Життєву лямку і стікав би потом,
Якби не страх – а що там, після смерті,
У тій країні з інших географій,
Що з неї не прийдуть мандрівники?
І страх нам каже витерпіти муки
Тутешні, добре знані, й не шукати
Незнаних, потойбічних. Винен розум –
Це він блідими робить нас і барви
Поривів наших, а відважні плани
По роздумах воліємо відкласти
І зовсім поховати. Хтось тут є?
Офелія! За мене помолися,
Прекрасна німфо, грішного згадай.

Саме такий монолог минулого року зачитав мені один з учнів. Шекспір зазвучав по-українськи в новій тональності. Восьмикласник пояснив, що цей переклад здійснив Юрій Андрухович. Приємно, що нарешті переклад виходить на належний рівень, коли працюють не з текстом, уже перекладеним російською, а оригіналом. 
Часто помічаю, що на уроках учні намагаються дослівно перекласти слово з російської українською. Отже, спочатку вони формулюють думку однією мовою, а потім намагаються дослівно перекласти. Нервують, коли пояснюю, що відповідника такого немає і потрібно переформулювати думку. Такі твори спочатку важко пишуться, відтак складно й читаються. 
Що зробив Андрухович? Він відкрив нам легкість шекспірівської мови за допомогою філігранного володіння українською. Відчув текст, не злякався "гобліна", відкрив для нас Шекспіра. Пропоную перечитати "Гамлета" в новому звучанні.


"Гамлет" у перекладі Ю.Андруховича


Про "Ромео і Джульєтту" чула, але лишень мрію прочитати...

1 коментар:

  1. "Приємно, що нарешті переклад виходить на належний рівень, коли працюють не з текстом, уже перекладеним російською, а оригіналом. " Якось зверхньо звучить це судження, особливо "нарешті", п. Оксано. "Гамлетів" в українських інтерпретаціях більше за десяток. Куліш, Старицький, Будгардт, Гребінка, Рудницький, Кочур перекладали "Гамлєта" задовго до Андруховича. Ви точно певні, що всі - з російської? Якщо ні, то чому - "нарешті"?

    ВідповістиВидалити