Нова забава - інтернет-тести. Дорослим також корисно потрапити до світу дитячих мрій. Отак мене порадував Фейсбук). Ви знаєте, справді обожнюю цей роман. Знаю майже напам"ять, перечитую майже щоліта...
Не знаю байдужих до "Майстра й Маргарити" М. Булгакова: одні захоплені, інші, навпаки, обурені. У чому ж секрет? Дія відбувається навесні під час Страсного тижня біля Патріарших ставків. Була середа 1 травня. Тому більшість мешканців знаходилася за містом на відпочинку і передвеликодніх дзвонів Вечірньої служби ніхто не чув. Які беззахисні й наївні люди... Не вірили ані в Бога, ані в сатану, ані в сніданок дивакуватого чоловіка з Кантом. Але їм чомусь неодмінно кортить запроторити в божевільню того, кого не дано зрозуміти. Перечитайте першу главу. Воланд підійшов не одразу. Він чекав, поки необачні герої не "чортихнулися" три рази - як бачите, самі покликали. Слідкуйте за мовленням - слово й думка матеріальні, особливо коли спілкуємося з незнайомцями. Наше раціо обурюється й ставить питання: що це? Чого нас навчають? Як же інакше - література покликана навчати. Що ж їй ще робити? Невипадково маємо велику кількість інтерпретацій тексту, серед котрих на особливу увагу заслуговує роман як Євангеліє від Майстра. Важливо, що М. Булгаков був сином професора-богослова й водночас "громадянином" епохи атеїзму. Євангеліє Майстра має на меті реабілітувати постать Понтія Пілата, а Воланд "тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого". Це ж неодмінно треба пояснити, бо ж ми прагнемо віри, не розуміючи при цьому, що вона - це беззаперечне сприйняття, таке, що не потребує доказів.Багатьом цього збагнути не дано, як власне й Орфею, який не міг повірити, що Еврідіка поруч, бо не чув її кроків. Обернувся...
З метою пояснити ВСЕ віднайшли в біографії автора факти про наркотичну залежність і розклали все собі по невисоких, зрозумілих поличках. Приберімо звідти роман: це висока полиця. Ходімо на Тверську, там були двоє, які вміли вірити...
"Вона несла в руках огидні, тривожні жовті квіти. Біс його знає, як їх називають, але вони перші чомусь з’являються. Й ці квіти дуже чітко вирізнялися на чорному її весняному пальті. Вона несла жовті квіти! Недобрий колір. Вона завернула з Тверської в провулок і тут озирнулася. Ну, Тверську ви знаєте? Тверською йшли тисячі людей, але я вам ручуся, що побачила вона мене одного і подивилася не те що бентежно, а якось навіть болісно. І мене вразила не так її врода, як надзвичайна, ніким не бачена самотність в очах!
Корячись цьому жовтому гаслу, я теж завернув у провулок і пішов її слідами. Ми йшли кривим, неошатним провулком безмовно, я з одного боку, вона з другого. І не було, уявіть собі, у провулку ані душі. Я карався, бо мені здавалося, що з нею необхідно говорити, і бентежився, що не вимовлю й слова, а вона піде, і ніколи більше я її не побачу.
І, уявіть, несподівано заговорила вона:
— Подобаються вам мої квіти?"
Немає коментарів:
Дописати коментар