Сієста з Маркесом

Екватор літа - час сієсти. Мила іспанська традиція пообіднього відпочинку... Саме час узяти улюблену книгу до рук. Мій вибір - Маркес. Він сьогодні модний. Коли митець помирає, чомусь одразу стає у стократ популярнішим. Це письменник-містифікація. Наприклад, автор сам стверджував, що написав роман "Сто років самотності" з розрахунком привернути увагу до творчості, а саме до повісті "Полковнику ніхто не пише", яку, наче навмисне, не помічали в літературному світі. Більше того, роман був написаний як заявка на Нобелівську премію. Письменник не помилився. Але чи про самотність твір? Критики дискутують. Герої закохані, охоплені шалом пристрасті й гріха. Маркес ужив в оригіналі слово "soledad". Воно багатозначне. Серед різних дефініцій "відчужений". Переклад завжди заважає, коли читаєш іншомовний текст. Чи не так? Якщо послухати роман мовою оригіналу, звучить музика пристрасті - це танго. А почалося все з гріха - інцесту...
Не лякайтеся цього роману, його складності, обсягу. Певною мірою кожен із нас самотній, відчужений, по-розмовному "неприкаяний". Роман про людську історію з апокаліпсисом-пересторогою. Як позбутися тебе, "soledad"?
Приємного читання. Трішки заздрю, якщо розгортаїте цю книгу вперше... Я відкрила Маркеса в 17..
.

Електронна книга