Напередодні Дня учителя 2014 року була вражена творами учнів на тему: "Якими мають бути школа і вчитель у ХХІ столітті?" Виявляється: діти розуміють Державний стандарт освіти краще, ніж дорослі. Саме їхні слова спонукали до реформування власної педагогічної діяльності. Запрошую вчителів, батьків і учнів до творчої співпраці з метою демократизації навчально-виховного процесу.
Пропоную порівняти:
"Цей Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно
зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в
освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і
повної загальної середньої освіти" (
"Якщо бути відвертим, система
освіти застаріла, їй потрібне нове дихання. Ви коли-небудь замислювались,
скільки з того, що Ви вчили в школі, будете пам’ятати через 20, 30, 40 років?
Ні? Мені зараз 13, але я не пам’ятаю, що
було зі мною в 4 роки. Але "звичайно" я буду знати все, що вчив у школі,
коли виросту. Отже, вчитися треба, але й треба змінювати систему освіти. Я б,
наприклад, проміняв би знання синусів і косинусів на уроки психології, заняття,
що допоможуть зрозуміти людські вчинки. Нас вчать різним наукам, але не пояснюють,
як вижити в цьому світі. Школа повинна давати те, що потрібно в житті. Як, наприклад,
зрозуміти, що молоко свіже? Навчіть мене!" (Олександр, учень 8 класу)
"На мою думку, оцінка в школі - це здебільшого не необхідність, а кліше навчального процесу. Найчастіше її неупередженість така ж мінімальна, як шанси акули вижити в прісній воді. Тому значення оцінки звелось нанівець" (Діана, учениця 11 класу).
"На мою думку, оцінка в школі - це здебільшого не необхідність, а кліше навчального процесу. Найчастіше її неупередженість така ж мінімальна, як шанси акули вижити в прісній воді. Тому значення оцінки звелось нанівець" (Діана, учениця 11 класу).
Що Ви думаєте з цього приводу? Чекаю коментарів.
Парадокс, но школа учит множеству вещей, которые вообще никогда не пригодятся ученикам в их жизни, и не учит многому из того, что им будет действительно необходимо. Об этом гарвардский профессор написал целую книгу.Дэвид Перкинс в своей новой книге «Мудрость будущего» ищет ответ на вопрос, от чего нужно отказаться педагогам, чтобы знания, полученные в школе, были применимы в современной жизни.
ВідповістиВидалити"От чего нужно отказаться в школе?"
https://newtonew.com/discussions/ot-chego-nuzhno-otkazatsja-v-shkole?utm_source=VK&utm_medium=Biology&utm_campaign=Post
Я впевнена, що можливий компроміс між навчальною програмою та вимогами життя. І він залежить від учителя, від комбінування класичних та інноваційних методів навчання. Ми мислимо стереотипно, а життя занадто непередбачуване. Щоб підготувати учнів до темпоритму змін, маємо й самі наважатися на експерименти.
ВідповістиВидалитиВустами дітей споконвіків звучала істина. Тішуся, що є педагоги, які чують ці думки і втілюють у реальність.
ВідповістиВидалити