Післяконкурсна імпресія

Сьогодні мій блог виконав своє призначення, оскільки був створений для участі  в (дозволю собі  таки написати  з великої літери, бо вважаю, що так правильно) Всеукраїнському конкурсі «Учитель року - 2015».  У відбірковому етапі  третього (заключного) туру я посіла 14 місце і пишаюся цим. Хоча не ввійшла до дванадцяти кращих філологів України, зате здобула безцінний досвід, і найголовніше: мені сподобалося вести цей блог. Він став частиною мого життя, невід′ємним вечірнім другом, педагогічним щоденником, якщо хочете. Тому не зупиняюся на цьому.

Відвідала блоги досвідчених, а також молодих й  енергійних учителів. Багато цікавого знайшла там. У нас колосальний потенціал креативних і сучасних  педагогів. Бажаю всім успіху й творчого натхнення.

 P.S. Нещодавно переглядала майстер-класи переможців. Дивуюся, що не побачила там дітей. Мені потрібні були 5 років юрфаку, аби зрозуміти, що я вчитель і що таке школа. Школа – це діти, їхні помилки, слова-перевертні й покручі, це усмішки й сльози, приховані й щирі. А вчитель - це порадник і друг, а не наглядач у спідниці й з журналом у руках. Це відносини, у яких немає місця штучності. 

Отака моя післяконкурсна  імпресія...