Сучасний учитель безпечно потрапив у залежність до комп"ютерних технологій. Цей матеріал у тебе на презентації, далі йде відео, потім музика, урешті-решт проектуємо текст на екран, щоб усі побачили, і тут ... просто вимикають світло) Наче дитяча страшилка, звучить нині "вимкнули світло". Тому "проектую" тут тексти для учнів 9-А класу, які потрібно доопрацювати вдома.
Самоперевірка аудіодиктанту.
Вінок
У багатьох народів вінок уважається
оберегом. Він є символом жіночого начала, дівування й жіночої цнотливості.
Вінок — знак життя, долі, досконалості й перемоги життя над смертю.
Звичай плести вінки навесні поширений із
давніх-давен у багатьох народів світу. Вінки вдягали дівчата, ними прикрашали
на свята родючості худобу, їх клали на могили родичів. Вінок із безліччю квітів
в уявленнях давніх греків мав Зефір — бог західного вітру. Цей вінок
символізував життєдайну силу вітру.
В Україні вважали, що вінок-оберіг захищає
дівчину від недоброго ока, від нечистої сили. Іноді між квітами в нього
вплітали часник, любисток і полин: від цього зела чимдуж утікала всяка нечисть.
Вінок — символ дівоцтва. Майже по всій
Україні поширений обряд у купальську ніч ворожити з вінками на долю. Кожна
дівчина плете вінок, пускає його на воду й стежить: куди він попливе, з того
краю треба виглядати нареченого.
Весільний вінок — це оберіг особливий. Його
плетуть дружки на дівич-вечорі, як правило, з калини й барвінку. Це останній у
житті вінок для молодої, адже заміжня жінка носить на голові вже іншу ознаку
свого соціального стану — очіпок, хустку або намітку.
174 слова
За
Я. Музиченко
Не забувайте про "принцип чесності з собою"!)
Українська література
Особливістю вивчення української літератури в 9 класі є відсутність хрестоматій. Тому наводжу нижче фрагмент із поеми "Гайдамаки" для вивчення напам"ять.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
Їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А унуки? Їм байдуже,
Жито собі сіють.
Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила,
Мученика праведного
Де похоронили?
Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває?
Тяжко! важко! Кат панує,
А їх не згадають.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
І день і ніч ґвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться;
Сумно, страшно, а згадаєш –
Серце усміхнеться.
Немає коментарів:
Дописати коментар