Останній звіт "Робота з обдарованими дітьми"

Завтра відпустка! Залишилося надати останній звіт в останній робочий вечір, але який… Про роботу з обдарованими дітьми. Пригадався фільм, що перевернув мої уявлення про творчість... і вчителя.

Спочатку трішки теорії.

На думку О. Я. Савченко, обдарованість — це сукупність задат­ків особистості як передумова розвитку її здібностей до певних ви­дів діяльності.

Талант — це певна природна якість, що демонструє особливі здібності. Обдарованість — це стан таланту, ступінь прояву талан­ту. У психологічному словнику М. 3. Д'яченка, Л. О. Кандиновича талант трактується як природна обдарованість і видатні здібності до якої-небудь діяльності.

Уважаю, що всі діти талановиті, обдаровані,  але, на жаль, не кожна дитина спроможна усвідомити свій «дар», а вчителі розгледіти його. Тож родина, школа якраз і є територією розвитку таланту, формування творчої особистості.

Хто ж вона така – творча особистість? Наскільки комфортно їй у школі?

Передусім творча особистість – це людина з багатою уявою, сміливою думкою, яка не боїться конфлікту між дійсністю та собою. Її перебування в школі часто призводить до напружених стосунків із учителями та однокласниками. Її затишок та адаптація залежать від того, чи є творчою особистістю педагог, здібностями з предмету котрого якраз і наділена дитина.

Як же виявити творчі нахили своїх вихованців? Насамперед через систему творчих завдань, виконання яких відбувається на уроці і не є шаблонним. Якщо дитина не шукає підказок в Інтернеті, а в її очах палахкотять зірочки,  Вам пощастило мати креативця. Це приклад позитивного знайомства із творчою особистістю. Буває і навпаки. Учень не погоджується з Вами, дискутує, не сприймає позицію більшості. Скоріш за все, він/вона також творча особистість. Але різкий конфлікт може спричинити до того, що дитина закриється в собі, замаскує свої здібності. Що робити в цьому випадку? Змінити тоталітарний, імперативний стиль уроку: більше слухати, більше мовчати, керувати дискусією, підштовхувати до аргументації, пояснити доступно в дитячому віці: КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА СВОЮ ТОЧКУ ЗОРУ. З дискусії може реалізуватися проект, у процесі якого можна побачити ступінь сформованості творчих здібностей учня.

А ще головною передумовою роботи з обдарованою дитиною є спілкування з нею – не лише з позиції «я учитель, я все знаю», а – « я друг, я підтримаю і допоможу».

Таке спілкування може виходити далеко за межі класу, у формат життя, волі. Згадаймо Сократа, і «усі в сад».

Іноді, замість сміливості, у творчої дитини спостерігається невпевненість у своїх можливостей, вона прагне стандартизації – намагається не відрізнятися від однокласників, ховає креатив за кліше. Тут може стати в нагоді особистий приклад учителя-друга-наставника-сенсея. Маємо безліч конкурсів творчих робіт, які, на жаль, не завжди вписуються у формат дитячо-юнацьких уподобань. Як без використання імперативних норм заохотити учнів до участі в конкурсі? Можна запропонувати виконувати роботу в співавторстві або паралельно. Перший варіант зовсім не означає, що вчитель пише за дитину. Ми обговорюємо концепцію, малюємо ілюстрації, схему, добираємо епіграфи (це залежить від типу мислення вихованця). Як це паралельно? Пише учитель і учень, кожен по-своєму. А далі… Дозволяється найзаповітніше – взяти до рук червону ручку і покритикувати вчителя, педагог же скромно визначає певні хиби в роботі учня. Таким чином, шляхом обговорення, паритету створюється конкурсна робота.

Сьогодні нерідко можна почути, що інтелект і творчість поза зоною життєвої необхідності. Завдання вчителя переконати  учня в протилежному, допомогти сформувати стійку активну творчу  позицію. Утвердити, що дар – дар, а не покарання. Це можливо за умови, коли педагог вийде з-під влади пандемічного принципу «моя хата скраю» і сам стане творчою особистістю, бо ж кожен із нас від природи талановитий.

P.S. Завдяки електронній пошті звіт полетів нічним рейсом до сонної школи. Із майже чистим сумлінням привіт, відпустко-2016)