Антиутопія

Вступна кампанія 2016 добігає завершення. Педагогічні спеціальності обирають абітурієнти з низьким рейтингом балів. А що буде в 2036, наприклад?

- Ну, і де ця дивачка, що, маючи в середньому 195 балів на ЗНО, хоче бути вчителем?

- Це я...

- Ти? Дівчинко, скільки тобі років?

- 17.

- Ти ж сама ще геть маленька, що учениця. Нащо воно тобі треба?

- Я підросту. Хочу дітей навчати.

 - Хіба вони тебе слухатимуть? Ти ж говориш тихесенько-тихесенько. Мишка якась. Ні, ви тільки подумайте: учителем вона бути хоче? Бувають же такі?

- А що в цьому поганого? Чому це вас аж так дивує?

- Ну... А в тебе є свій бізнес? Справа, яка буде годувати? Розумієш, учителю  трохи сутужно живеться...

- Ні...

- А що ти вмієш робити?

- Тобто?

- Хобі якесь маєш?

- О, так! Я люблю читати книги і слухати музику!

- Теж мені захоплення... І що збираєшся в школі з сучасними підлітками таке обговорювати. Засміють же!

- О, ні. Упевнена, ми порозуміємося, знайдемо спільну мову.

- А шпалери, скажімо, ти клеїти вмієш?

- Ні, на жаль...

- Що ж, а готова писати плани-плани-плани вночі, а потім звіти-звіти-звіти?

- А навіщо? Хіба учитель не повинен навчати дітей? Ви в мене щось не те запитуєте.

- ТИ НАМ, ДІВЧИНКО, НЕ ПІДХОДИШ!!!

- Але чому? Тут же, крім мене, нікого немає.

- Бачиш, професія педагога передбачає жорсткий відбір. Працювати з дітьми мають найкращі кадри. А ти просто загубилася. Останній день вступної кампанії, ти ще встигаєш подати документи на ІТ-менеджера.

.................................................................................................................................................................

P.S. Цей діалог виник поза моєю волею. Якось сам. Легка іронія переросла в сум. Може, це просто серпень?...