Василь Стус. Смерть, замість Нобелівської премії

Протест проти репресій під час прем"єри фільму С.Параджанова послужив приводом для арешту шістдесятника-дисидента Василя Стуса. 

28 серпня 1985 Стуса відправили у карцер за те, що, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари. 
На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Поет помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року – у карцері. Досі немає єдиної версії щодо причин смерті поета. Причина - безглуздість та моральне звиродніння. 

Ми знаємо Стуса як поета стоїка, але його відвертість у листах із сином відкрила нову площину мислення митця - епістолярну спадщину. Отже, лист до сина...

ДО СИНА

“Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати.

Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю.

Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.). У мене, слава Богу, такого досвіду не було. І тішу себе тим, що знайомі дівчата моєї молодості ставали кращі коло мене (а я — коло них).

Так було і з мамою-Валею — найкращою, найлюдянішою, найцнотливішою моєю дівчиною: я став кращий од неї, вона — од мене. Я дякую Долі, що Валя — моя дружина, мама мого сина (у мене прекрасна мама — бабуся Їлинка, у мене прекрасна дружина, так схожа — у моїх очах — до моєї мами)".