Сьогодні ми вийшли на один день навчання - і знову карантин. Начитавшись відгуків про те, як діти не люблять школу й радіють карантину, уважно придивлялася до реакції свого класу. 6-Б не радів. Навпаки, вони не могли розійтися. Лишилися допомогти черговим. А потім довго гралися в сніжки на шкільному подвір"ї, бо ж сніг завтра розтане. Коли їх намагалися відправити додому, сказали, що Оксана Володимирівна розповідала про грип і тепер вони знають, що не можна захворіти, весело граючись на свіжому повітрі з друзями. Такі слухняні діти) З першого разу все запам"ятовують, а слово класного керівника - закон)
Діти встигли засумувати вдома, особливо один за одним. У них сьогодні був щасливий день, навіть на великій перерві прийшов 9-А, щоб разом гратися в струмочок) Ґаджети встигли набриднути. Щоб не говорили дорослі, але дітям для щастя потрібне спілкування, потрібні однолітки, із якими можна весело бавитися, потрібні старші, із яких можна брати приклад, потрібні й вчителі, щоб просто були поруч і підтримували, показували шлях до знань, допомагали побачити помилки, виправити їх. Відтак жарт "До весни не будити" не про моїх шестикласників.
Бажаю усім не захворіти, а зміцнити своє здоров"я, обіцяю викладати тут навчальний матеріал, аби ми не відстали від навчальної програми, із нетерпінням чекаю на наступну зустріч.
Немає коментарів:
Дописати коментар