Навчальний рік майже завершено. Лишилася одна ДПА з української літератури в моїх 9-класників.
Цьогоріч я в ролі "екзаменатора" аж з двох предметів (української мови та літератури), тож стаття про психоз з приводу ДПА не могла не зачепити.
Щоправда, авторка статті - мама 4-класника, я ж пишу про 9 клас і з позиції вчителя. Чи хвилюються мої діти? Звісно. Навіть переконання, що це та ж контрольна, на них не діють. Стереотип такий склався. Це як у кріслі стоматолога - уже давно сучасна анастезія, але "страхобіль" сильніший. Повірте, учні бояться, навіть коли їх ніхто не лякає. Що ж є першопричиною хвилювань? Як на мене, це невпевненість у своїх можливостях. Це викликає потребу в "консультації сусіда" або ж просто списуванні. Ось що я, педагог, проекзаменувала для себе. (Цілком погоджуюся, що вчитель оцінює свій результат). Чуєте, 9-А, це мої 11-10-9-8-7-6-5-4!!! Тільки ж не вірити у свої сили я не вчила... А під "впливом авторитетів" ХТОСЬ виправив свій правильний варіант на ЧИЙСЬ неправильний.
Щодо комерційної вигоди, то ми дякуємо О.Авраменку за можливість використовувати його персональний сайт для підготовки. Жоден збірник учні не купували.
Чи є плюси в цьому випробуванні? Я побачила мінуси, недопрацювання. Учні протягом року мали мотивацію для поліпшення правописних навиків, опанували такі види діяльності, як самодиктант, аудіодиктант.
До контрольної, чи іспиту з літератури, лишається доба. Позитивним є те, що учні стали більше читати. Негативним - шпаргалки. Ми використовуємо матеріали, що знаходяться у вільному доступі в інтернеті. Чому прагнуть списати? Ще один шаблон - "іспит-шпаргалки".
Цей допис націлений зовсім не на виправдання вчителя напередодні ДПА, що він має проводити цю ДПА. Це меседж 9-А класу. Оцініть роботу свого вчителя. Дозвольте поставити собі оцінку. Я погоджуся з будь-якою. Тільки не з шпаргальною)
P.S. Якщо чесно, то я вкрай демократична людина. Мені б була цікава школа без оцінок та іспитів. Лише ЗНО. Але учні попередніх випусків стверджували, що "за своєю природою ледачі, тому потребують постійних стимулів: оцінок та іспитів". Мені цікаво, що думаєте з цього приводу Ви, 9-А. Для відповіді необхідно створити аккаунт в гугл - тільки не кажіть, що не вмієте цього робити. Тож маємо питання:
1) Чи боїтеся Ви іспитів?
2) Чи потрібні вони взагалі? Який коефіцієнт від них переважає: шкоди чи користі?
Після математики хвилювання перед іспитом в рази зменшилися. Взагалі іспити потрібні, бо вони несуть в собі велику користь: вчать боротися зі страхом. Як пам'ятаєте казку "У страха глаза велики", так і ми. Перед іспитом боїшся, а як тільки здаси, то не страшно зовсім, і думаєш: А чого я там боявся?
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиІспитів я , мабуть , не боюсь, а ось дізнатися результат своєї роботи...Страшно дізнатися, що ти вчив,вчив , а нічого не виходить,нічого не пам"ятаєш.Але це не з усіх предметів, а лише з тих,які мені цікаво вивчати.
ВідповістиВидалитиХоча іспит - це лиши маленька-маленька проблема в нашому житті(Якщо це не ЗНО:) ) , яку треба вирішити самостійно, не обманюючи себе.Тому не робити шпаргалку - це вже принципово.
Не можу сказати, що ДПА - це перевірка наших знань , бо варіанти можна вивчити.Це більше випробування не на знання, а на чесність перед самим собою.
Тому деякі іспити з одного боку корисні , але не всі розуміють іх користь