Франку - 160

САЙТ «ФРАНКО:НАЖИВО» ЗАПРАЦЮВАВ ЛИШЕ В ТРАВНІ ЦЬОГО РОКУ, АЛЕ ВЖЕ МАЄ ПОНАД 15 ТИСЯЧ ПОСТІЙНИХ ЧИТАЧІВ /  ІЛЮСТРАЦІЯ З САЙТА FRANKOLIVE.WORDPRESS.COM

https://frankolive.wordpress.com/category/%D0%BD%D1%96%D0%B1%D0%B8-%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D1%96-%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BE/

"Воскрешаючи «Каменяра», треба працювати на різних поверхах, тобто достукуватися до різних вікових категорій і соціальних груп. Для дітей потрібен один образ Франка, а для школярів необхідна інша візія — не засмученого лузера, який усе життя страждав-страждав і, зрештою, помер. Як показує практика, таке уявлення про всіх українських письменників виносить пересічний учень із середньостатистичної школи. Ми не вміємо хвалитися своїм. Школярам треба показати, що Франко — це приклад успіху. Це людина, яка вийшла з соціальних низів, дуже рано осиротіла, і без протекції, а лише своїми силами та інтелектом здобула стипендію в університеті, заробила літературне ім’я, не боячись іти проти течії.

Словом, необхідне перезавантаження. Треба натиснути «F5», необхідно освіжити сучасне сприйняття Франка, бо коли комп’ютер занадто довго працює, система засмічується різними файлами й починає гальмувати. Зрештою настає мить, коли треба натиснути «Ctrl+Alt+Del». У випадку з Франком треба натиснути також саме цю комбінацію клавіш"(Богдан Тихолоз "Франко: перезавантаження" //  газета "День").

І справді, інколи буває так, що людина випереджає свій час і місце. Тоді її не люблять, ба навіть бояться, не розуміють. Така людина інакша. Вона феномен, приречений на страждання, нерозуміння, самотність. Такою людиною був і, як видно з купюри вище, є Іван Франко.

Як і належить генієві української літератури, народився Франко в невеличкому селі Нагуєвичі (сучасна Львівська область, Дрогобицький район), у якому, щойно дізналася зі статті Галини Пагутяк, його не любили й оминали, називаючи "вошивим дідом", бо не любив розкоші, харчувався з лісу і постійно розпитував про місцевий демонізм.

Улюбленим місцем в Україні для Франка був Львів. Справді, унікальне місто, здатне сприйняти й зрозуміти неформат. Бо що таке формат? Шаблон. Стереотип. Кліше. Франко ж феномен. Якщо й могли його зрозуміти на Батьківщині, то лише у Львові. Саме там народжується псевдонім Джеджалик. Нічого дивного - денді. Франку ж 20! Він молодий, амбітний, здібний та безмежно інтелектуальний.Саме він уводить у моду сучасний тренд - вишиванка під піджак.
Мало хто знає, що Іван Якович має науковий ступінь доктора філософії, здобутий не абиде, а у Відні. Це він прочинив вікно в Європу.
 

Митець вільно володів 14 мовами, котрі вивчив самотужки. Його творча спадщина, певне, найбільша в доробку вітчизняних письменників. Невипадково саме Франко вивів українську літературу на світовий рівень, відкрив плеяді наступників шлях до модернізму. Як же боялася сучасність свого генія... Боялася, але не могла не помічати. Тому письменника було номіновано на Нобелівську премію, яку він, вірогідно, здобув би, якби не ... смерть. Посмертно нобелівку не вручають. Між іншим, у Франка чи не найбільша кількість псевдонімів, близько 100. Чому так трапилося? Знову демонізм. У родині вважали, що якщо називати дитину інакше, то можна обдурити смерть. Ось і назвали Франки сина Іваном, а вдома кликали Мирон. Цю гру продовжив і дорослий митець. З різних міркувань уже. І таки вдалося. Франко безсмертний.
Чи здатні ми сьогодні прочитати й зрозуміти його? Сподіваюся, що так. Надихає молодь. Послухайте: між нами 160 років, а як сучасно звучить Франко у виконанні гурту "Один в каное".  Може, за 100 років ми таки наблизилися до нього?..