Музика осені

Осінь - вишукана пані-інтригантка бальзаківського віку. Вона закохана в музику, бо в ній тоне печаль. Спочатку чорною кицькою босоніж ступає поруч із літом, не помічаючи його втечі. А потім, залишившись сама,  імпровізує - грає джаз, бавиться в золотому павутинні. Осінь щаслива. Весело кружляє на високих підборах, збиваючи витонченими довгими пальцями перше листя. Натанцювавшись, безсила, падає на килим під ногами й тихенько співає вокаліз. Її чує лише вітер. Він гамує перші схлипи. І осінь засинає зовсім змерзла від майже морозного подиху ночі. 

На ранок вона прокинеться геть застудженою, буде голосно кашляти і чи то плакати, чи то страждати від нежитю. Аби ніхто не зрозумів і не спитав  зайвого, ранком піде дощ. З червоною парасолею та в золотому шалику осінь скажено танцюватиме фокстрот. Листочки не втримаються і закружляють з нею. Але чарівний листопад триватиме недовго. Занадто хвора й виснажена вона.

 Довгими сирими вечороми осінь ткатиме ковдру із зів"ялого листя, дбайливо переплітаючи колір сонця й любові. Нарешті вона зігріється, снитиме квітами і ягодами. Та тільки зранку, коли залунає вальс, у неї зовсім не лишиться кавалерів: з усіх сплела ковдру. А О"Генрі не лишив для неї останній лист.

Із Міжнародним днем музики)))