Життя з чистого аркуша, або етюди останнього дня осені

Просто етюди, жодних коментарів, ніякої цензури, лише потічки талого снігу...

Чи замислюємося ми над тим, як живемо? Чи кожного дня повністю автоматизовано виконуємо систему дій, в очікуванні, що колись усе це зміниться. Переважна більшість людей, які нас оточують, саме так і живуть, навіть не намагаючись зробити щось для того, аби змінити себе,  почати життя з чистого листа. Можливо, вони бояться змін, а можливо, вже змирились із сірою буденністю, що їх оточує.Якщо людина за день не дізналась для себе нічого нового, вона даремно прожила його. Цікаве і сповнене яскравих барв життя може початись лише для тих, хто не застряг у павутинні буденності, а кожного дня прокидаеться з бажанням по-новому дивитись на світ, увесь час рухатись та не опускати руки після чергової невдачі, адже спроби знайти своє місце в цьому житті можна порівняти з лотарейними білетами, хтось виграє джекпот з першого разу, а хтось після двадцяти спроб не отримує нічого, але шанс виграти завжди більший у того, хто більше ризикує. А ті, хто опускають руки після декількох невдач, так і не дізнаються, наскільки вони були близькі до своєї мети.

Гаращенко Ярослав 

Кожна людина повинна пам"ятати, що зміни - це життя. Але якщо вона хоче щось змінити, то неодмінно того досягне. Те саме місто, у якому я мешкаю, можна змінити. Суспільство - це та атмосфера, у якій ми живемо. Більшість людей веде  майже однаковий спосіб життя, без свого "Я". Це сумно... А щодо мене... Якщо я успішно закінчу університет, то я залишусь там, де народився, чи переїду в інше місто?.. Не знаю. Але я спробую змінити рідне місто. Навіть сьогодні я переживаю зміни. Я втрачаю рідну людину... Не знаю, що сказала б більшість місцевих мешканців, але вона мені була дорога. І мені начхати, що то є вчитель. Вона - особлива: вона не просто навчає дітей, вона віддає їм свою душу... Вони - є частиною її...

Цапко Богдан 

Мене звати Стас Цікало. Мені вже 16 років, але  так і не визначився: ким  бути в житті. Зараз у мене дуже складний період...Я проживаю в місті, де, вважаю,  нема ніякого прогресу...Виникає  питання: "Що мені робити?"Так би розповів свою історію тодішній звичайний учень 10-А класу- Цікало Стас.

Тепер вже настала моя черга. Мене звати Стас. Я дуже веселий хлопець. Маю багато талантів, наприклад, пишу вірші. Кожного дня дивлюся в дзеркало й посміхаюся тому чудовому юнаку по той світ.. Доля дала мені величезний квест  життя, у якому є лабіринти, нові знайомства, удосконалення недосконалого. Все це намагається знайти та людина, яка змінить цей світ...і не тільки. До речі, іноді мій сумний двійник, що знаходиться в мені, хоче вирватися на волю, але я назавжди ув'язнюю його в брамі відчаю. Саме зараз з появою першого снігу, я розпочинаю життя з чистого аркуша. А що до тебе?

Цікало Стас 

У житті кожного з нас настає час, коли набридає все. От тоді і з'являється бажання почати життєпис з нового аркуша...
Ми думаємо: "Хочу змін", -  ось вони  й настають... А чи вистачить сміливості прийняти їх? У більшості випадків - ні. Спираючись на свої страхи та комплекси, ми потім шкодуємо про втрачений шанс... 
Отже, не треба хвилюватися,стоячи на порозі нового життя, а треба мислити тільки позитивно та йти на зустріч змінам

Долматова Маша 

Життя з чистого листа... Що я розумію коли я чую ці слова. Усі розуміють  по-своєму, хтось хоче виїхати до Амстердама, хтось нову дівчину. 

На жаль в Україні з 2014 року йде війна, люди гинуть, а хтось на цьому наживається... Але хто?! А в нас є можливість  виїхати кудись...

Як на мене, життя з чистого листа - це  глобальна зміна становища як морального, так і психологічного, а найбільш соціального... Якщо ви раптом забажаєте змінити своє життя, гарно подумайте. Адже, як наголошує моя вчителька: "Краще зроби зараз, а потім пошкодуй, ніж усе життя страждай через те, що так і не спробував". (Якщо я у Ваших словах помилився, відредагуйте, будь ласка ).

Пискун Денис 

Сьгодні думка й поведінка людей обмежена "соціальною рамкою". Суспільство вигадало правила, світ, у якому всі повинні жити. Соціум - тобто такі самі люди, як і я. За цими правилами, здавалося б, повинна жити і я. Але чому? Чому, якщо я буду жити  у своєму світі, який мені подобається, у якому мені комфортно, то люди неодмінно почнуть мене критикувати, засуджувати?

Навіщо взагалі жити, якщо постійно потрібно слухати інших, бути, як вони? Адже я також особистість, я бачу світ по-своєму, можу створити свої правила. Чому я повинна робити те, що мені не подобається,учити те, що мені не цікаво ? Але я повинна це робити  лише заради соціальної оцінки .

Я хочу жити так,як добре мені. Адже цим я нікому не завдаю шкоди. Треба жити,а не існувати, бо час минає шкидко...

Мосіна Марина 

Останній день осені зима привласнила, змусила попрощатися швидше. Що Ти відчуваєш, коли в долонях тане останній сніг осені і твій перший рідний домашній сніг?.. Спочатку руки пронизує холод, судомить пальці, а згодом маленькі потічки розтікаються в різні боки, а тебе обдає жаром. Звідкілясь маленькі сніжинки стрімко, бешкетуючи, залітають Тобі в очі, і може видатися, що плачеш...

Ця осінь змінила мене... Додала пікселів відчуттів, мегабайтів сміливості, резервів рішучості. 

Сніг покрив доріжку до школи, дитячі ніжки написали по ньому свій вранішній комікс, а я ... пишу нову сторінку життя...

Коцур Оксана