Сьогодні День Незалежності України. Долучилася до ментальної таїни - одягла вишиванку. Національні символи перестали бути просто знаками - стали частиною нас.
24 роки. Такий вік нашої країни. Що ж відбувається з людиною-однолітком на такому етапі життя? У 24 зазвичай уже здобута освіта, опановується професія, виникає впевненість, з"являється стабільність. Тож є до чого простувати.
Хочу й з Вами, друзі-читачі, поговорити про незалежність. Чи замилювалися Ви, наскільки важлива вона - НЕЗАЛЕЖНІСТЬ - у нашому житті? І яке загалом значення ми вкладаємо в це поняття?
Якщо Ви читаєте зараз мій блог, то, ймовірно, Ви педагог, учень, студент, батько чи мати школяра, студента. Не виключається й варіант, що просто на просторах Інтернету натрапили сюди. Якщо належите до перерахованої аудиторії, то переживаєте складний період - передочікування настання навчального року. Нещодавно мала розмову з представниками перерахованих груп. Наслідки такі: більшість учнів не хочуть йти в школу, більшість студентів рахують дні, щоб якомога швидше вирватися з-під батьківського контролю і поїхати до великого міста вчитися, при цьому більшість батьків школярів з нетерпінням очікують настання навчального року, тоді як батьки студентів були б не проти, аби "діти" ще побули вдома. Чому так? Університет кличе, а школа відлякує?
По-перше, різні вікові групи, різний рівень тривожності. По-друге, різний ступінь свободи. Не стільки виш манить, як місто, друзі. Так скаже більшість учителів-практиків. Але знаєте, якось замислююся-таки, чим відштовхує школа пересічного учня.
РЕЖИМ. Доведеться тепер 5 днів на тиждень рано вставати, виконувати усілякі (далеко не завжди цікаві завдання). Але чи це головне? Адже багато хто дотримувався певного режиму й вдома. Займався буденним домашнім клопотом. Прокидався в приблизно однаковий час, вживав їжу відповідно до режиму мами тощо. Чи не так?
Втрата НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Чи має місце вона в сучасній школі? Чи зберігає сьогодні учень свою творчу індивідуальність? Ми звикли помічати "недоліки" в колективі. Чи то дитячому. Чи то між колегами. Протягом навчального року ці "недоліки" допікають нам так, що неодмінно відчуваємо потребу "виправити" їх. Але чи існують недоліки в людині взагалі. Якщо вона психічно здорова, адекватна, то, можливо, ми сприймаємо за "вади" психічні особливості характеру, які в жодному разі не можна чіпати під час акцентуації.Та й взагалі, чи потрібно втручатися в те, що передане на рівні генетичного коду не одним поколінням. Усі люди різні, але не завжди те, що не подобається нам, є негативним. Тому з метою уникнення конфліктів, непорузумінь, обмежень незалежності давайте спробуємо сприймати оточуючих нас людей такими, якими вони є.
Це буває тяжко. Коли не під силу витримати, варто збільшити дистанцію з цією людиною, звести спілкування до мінімуму. Головне пам"ятати: людина - найбільша цінність на Землі, незважаючи на всі її особливості.
Найбільші складнощі тут виникають у нас, педагогів. Ми вважаємо за обов"язок зменшити "недоліки" і підготувати для соціуму зручну "особистість". Але чи може бути ОСОБИСТІСТЬ зручною? Уявімо собі, якби вчителі свого часу "перевиховали" Марка Твена, Оскара Вайльда, Артюра Рембо, що б залишилося у світовій літературі? Чи впевнені ми, що перед нами не майбутній Бодлер? І навіть якщо це небодлер, то, повірте, шановні колеги, навряд чи він нам подякує за спроби змінити характер. Звісно, я не маю на увазі шкідливі звички чи психічні аномалії.
Отже, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ - це не один день нашого життя. Вона існує не лише в політичному вимірі. Міра нашої свободи, незалежності знаходиться в нас самих, і вона буде пропорційно зростати, коли навчімося визнавати й поважати таке ж саме право в тих, хто поряд. З Днем твоєї і моєї НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
Немає коментарів:
Дописати коментар