Шевченківська премія

Канікули відбуваються скрізь  по-різному. На Сватівщині саме зараз пора відпочинку. Але для творчої юні це гаряча пора активної підготовки до районних предметних олімпіад та конкурсів. Цей допис має на меті познайомити з історією Шевченківської премії. Нагадую, що районний етап  мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка відбудеться 21 листопада, тож маємо місяць попереду. 

Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тара́са Шевче́нка - найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Заснована 1961 року.

Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

Нагородження Національною премією провадиться Указом Президента України. Щорічно присуджується до 5 Національних премій, але не більше однієї з кожного напряму

• література,

• літературознавство і мистецтвознавство,

• публіцистика і журналістика,

• кінематографія,

• музичне, театральне, концертно-виконавське, народне і декоративно-прикладне та образотворче мистецтво).

На здобуття Національної премії висуваються нові оригінальні твори, опубліковані (випущені у світ) у завершеному вигляді протягом останніх 5 років, але не пізніш як за півроку до їх висунення на здобуття Національної премії.

Багатьох турбує питання грошової частини премії. У 2014 році вона становила 260 тисяч гривень, а в 2015 - 250. 

Першими Диплом та Почесний знак лауреата  9 березня1962 року отримали Павло Тичината Олесь Гончар в галузі літератури, а також  Платон Майборода в царині музики.

У 2007–2008 роках було засновано Народну Шевченківську премію (Залізний Мамай), першими лауреатами якої стали Остап Лапський, Олег Скрипка, Ігор Павлюк, Михайло Андрусяк.

Лауреати ХХІ століття

Євген Пашковський – лауреат Шевченківської премії 2001 року.

Лауреат Шевченківської премії 2002 року – Ігор Римарук.

 Василь Герасим’юк і В’ячеслав Медвідь – Шевченківські лауреати 2003 року.

Василь Слапчук – Шевченківський лауреат 2004 року. 

Лауреати Шевченківської премії 2005 року – Микола Воробйов і Марія Матіос.

Анатолій Кичинський – лауреат Шевченківської премії 2006 року.

Євстахій Лапський та Тарас Федюк – лауреати Національної премії 2007 року.

Віра Вовк, Любов Голота, Петро Перебийніс – Шевченківські лауреати 2008 року.

Шевченківський лауреат 2009 року – Павло Гірник.

Лауреати Шевченківської премії 2010 року – Михайло Андрусяк, Дмитро Іванов, Галина Пагутяк.

Шевченківська премія 2011 року Василя Шкляра. 

Лауреати премії імені Т.Шевченка 2012 року Петро Мідянка та Володимир Рутківський.

Леонід Горлач – лауреат Шевченківської премії 2013 року.

2014 року в галузі літератури Шевченківську премію отримав письменник Мирослав Дочинець.

Лауреат 2015 року Юрій Щербак. 

Лауреатами Шеченківської премії в ХХ столітті стали й письменники-луганці. Це  Володимир Сосюра, Григір Тютюнник, Микола Руденко, Іван та Надія Світличні, Владислав Титов, Василь Голобородько. 

Шевченко і Луганщина 

1973 року лауреатами Шевченківської премії стали чотири скульптори-луганці: В. Х. Федченко, В. І. Мухін, В. І. Чумак,     І. П. Овчаренко — за створений монумент у бронзі й граніті “Україна — визволителям”, що споруджений у селищі Мілове на Луганщині.

У 1998 році в Луганську було споруджено  пам’ятник Великому Кобзареві, автор якого лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний художник України І. М. Чумак. У Луганській області пам’ятники Тарасові Шевченку споруджено також у Антрациті, Старобільську, Сєверодонецьку, смт Білокуракіне, селі Свистунівці Сватівського району, селі Осинове Новопсковського району.