Аналіз поетичного твору без шаблонів

На олімпіадах, конкурсах, уроках літератури важливе місце посідає ідейно-естетичний аналіз поетичного тексту. Такого роду завдання оцінюється великою кількістю балів, але, на жаль, більшість пересічних учнів не може здійснити його. Чому так? По-перше, завелика кількість схем для аналізу, які подекуди суперечать одна іншій. По-друге, низький рівень читацької компетентності, небажання мислити абстрактно, пошук об"єктвної дійсності в площині ірраціональності. Спробуйте написати вірш. Чи можете пояснити його тему, мотив, інтерпретувати художні засоби? Дати відповідь на банальне питання: "Що хотів сказати автор?" 

Творчість - це порив. Митцем рухає таємнича трансцендентна сила.Він стає інакшим, він феномен, бо знаходиться по той бік реальності, якщо, звісно, не займається піїтикою.Тому наш перший крок - повага до автора як до творчої особистості. Ми ж спробуємо заглибитися разом з ним у світ поетичної світобудови. Між іншим, у нас щось на кшталт спіритичного сеансу. Бо ж автора немає в тексті, він лишив посередника - ліричного героя, який і буде нашим  провідником, просвітителем.

На уроках за браком часу ми в основному здійснюємо аналіз схематично, виокремлюючи елементи. Так привчаємося губити красу, звикаємо до повсякденності, шаблону. Ваш аналіз має бути у вигляді твору-роздуму - "твір про твір", "текст про текст". Головне в ньому не перерахувати усі тропи та фігури, а показати їхнє значення, зупинитися на найяскравіших моментах, проінтерпретувати їх, поспілкуватися-таки з духом, стати творчо мислячою особистістю, а не бездумним стандартом доби. 

Розпочати варто з особистості автора. Вказати біографічний контекст, якщо це доречно (наприклад, В.Сосюра ."Любіть Україну". 1944 р.).

Наступний момент жанрова приналежність. Не слід плутати жанр із видом лірики. Жанрові форми можна визначати згідо зі

• строфічною організацією (сонет, октава);
• емоційною та змістовною домінантою (елегія, медитація, вірш-пейзаж);
• взаємодією поезії та музики (романс, гімн, пісня).

Якщо не можете визначити проілюстрвану жанрову специфіку, варто зупинитися на понятті ліричний вірш або лірика.

Далі визначаємо вид лірики:

• громадянська;
• пейзажна;
• інтимна;
• філософська.

Зверніть увагу, в одному тексті можна зустріти поєднання кількох видів лірики.

Настав час визначити тему. Тема - це основне питання, об"єкт зображення, а не оцінка, тому слід уникати оцінного моменту! Варто розпочати визначення теми зі слів "сприйняття", "роздум", "ставлення", "зображення". Сучасні літературознавці рекомендують послуговуватися поняттям мотив. Але є схеми для аналізу поетичного тексту, у яких є пункт визначення теми й мотиву. Якщо  є нагальна потреба, то спробуємо розібратися в цьому тонкому нюансі. Тема - це те, що "дає" текст без прикрас у вигляді художніх засобів та висновків. Мотив же формулююється одним словом. Наприклад, тема: ставлення  до рідної країни, а мотив - патріотизму, або тема - роздуми над долею емігранів, а мотив - ностальгії  (ближче до пафосу) або еміграції(ближче до теми) тощо. 

Наступний етап - спосіб побудови вірша або композиція. Звернімо увагу на основні принципи:

• логічно-послідовна зміна думок;

М.Вороний "Легенда"

• градація (нагнітання, посилення однотипних думок і почуттів);

М.Вороний "Краса"

• художня паралель (зіставлення змістовних частин тексту);

В.Самійленко "Українська мова"

• художня антитеза (протиставлення змістових частин). 

Є.Маланюк "Стилет чи стилос?"

Зауважте, в одному творі можуть поєднуватися різні способи побудови.

Ключову роль у розумінні художньо-мистецької цінності тексту відіграють художні засоби. Розглянемо їх на різних рівнях поетичного мовлення:

• лексичний рівень (добір слів із емоційним забарвленням: синонімів, стилістично -маркованих слів, зменшено-пестливих слів, згрубілої, зневажливої лексики; словесні образи акустичного ("хрущі над вишями гудуть"), візуального ("садок вишневий коло хати"), дотикового, нюхового, смакового значення тощо;
• тропи - вислови, ужиті в переносному значенні (епітети, метафори, метонімії ("зажурилась Україна", "школа вітає переможців", "читати Підмогильного"), синекдохи ("посміхнулись карі оченята", "суконька в горошок поспішала вулицею"), ("Червона Шапочка читає Підмогильного), алегорії, символи, порівняння, оксиморони ("живі мерці", "гіркий мед", "солодкі сльози") тощо);
• фігури - засоби поетичного синтаксису (анафори, епіфори, синтаксичні паралелізми, риторичні фігури ( запитання, звертання тощо), антитези, градації, інверсії тощо);
• елементи звукопису - засоби фонічної організації мови (алітерація - повторення приголосних звуків:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

 асонанс - повторення голосних:

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Поезія - це музика! Насолоджуймося)

Увага! Ідейно-художній аналіз вірша - це не статистика. Не важливо перерахувати всі метафори та епітети - головне - показати красу, здійснити спробу власної інтерпретації.

Ритмічна організація поетичного тексту:

• система віршування (силабо-тонічна, силабічна, тонічна, верлібр);
• вид строфи (моностих, дистих, терцина, катрен тощо);
• види рим (точні-неточні, оригінальні - банальні, чоловічі, жіночі, дактилічні);
• способи римування (перехресне абаб, паралельне аабб, кільцеве абба;
• віршові розміри (двоскладові стопи: хорей ямб (основні), пірихій, спондей (допоміжні); трискладові стопи: дактиль, амфібрахій, анапест);

Увага! Важливо не просто перерахувати зазначені елементи, а пояснити, який темпоритм вони створюють, як увиразнюють настрій. Намагаємося збагнути естетичну роль віршового ритму в аналізованому тексті. 

Емоційна тональність:  пафос, настрій вірша. 

Пафос (грец. pathos — почуття, пристрасть) — натхнення, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане ідеєю чи подією.

Різновиди пафосу:

• героїчний,
• трагічний,
• романтичний,
• сентиментальний,
• сатиричний.

Настрій може бути оптимістичним, песимістичним, спокійним, зажурливим, ніжним, спокійним, тривожним, сонливим, мінорним, мажорним  тощо.

Ідея поезії. У більшості схем, запропонованих у шкільних підручникаї, ідеє слідує одразу за темою, що руйнує сенс ідейно-естетичного аналізу. Оскільки в темі ми окреслили для себе завдання, а потім шляхом роботи з композицією, художніми засобами, строфікою, віршовими розмірами підходимо до висновку, відповідаємо на питання, поставлене в темі. Тому ідею слід винести на кінець твору-роздуму. Ось тут доречна оцінка зображення. Ідея - це і є основна думка тексту, тому дивним видається, коли ці поняття розмежовують. З якою метою? Заплутати дітей - саме таке враження складається. У жодному разі не використовуйте кліше "автор хотів сказати". Пригадайте, у нас спіритичний сеанс. Ми спілкуємося з духом. Можливо, сама поезія - це і є дух...душа. А до них слід ставитися з особливою повагою, інакше з"явиться привид, ще й почне переслідувати)

У розробці рекомендацій використані методичні матеріали професора літературознавства Київського педагогічного університету імені Б.Грінченка О.О.Бровко.

Мовчи! Я знаю. За всіма словами – 

Холодний смерк, спустошені сади... 
Це наша пристрасть стала поміж нами, 
Нас розлучаючи назавсігди!

Шалій, шалій, від розпачу сп'янілий! 
Що розпач той? Річ марна і пуста! 
...Як пізно ми серця свої спинили! 
…Як роз'єднали рано ми вуста!

О, друже мій! Останні трачу сили, 
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий, 
Де голос твій... Мовчи!
Мовчи! Мовчи!

Збірка РІВНОВАГА 1948

Є.Плужник 

Приклад аналізу