Кожен використовує Інтернет відповідно до своїх потреб. Я відкрила для себе Фейсбук як можливість спілкуватися із людьми, які стали життєвими, професійними орієнтирами. Сьогодні до кола друзів долучився Григорій Клочек (доктор філологічних наук, професор). Довго наважуюся надіслати людям такого рівня "запрошення товаришувати" і спочатку дивуюся, а потім щиро радію, коли вони приймають дружбу пересічної вчительки, відповідають на питання, консультують. Чим вищий науковий рівень має людина, тим простіша вона в процесі спілкування.
Мене спонукала замислитися стаття Г.Клочека "Риторика слова і слайду". Безперечно, сучасність вимагає від освітян майстерності володіння мультимедійними технологіями. Але ми інколи сліпо наслідуємо модним новаціям, перетворюючи урок на розважальний мультфільм. Особливо "небезпечною" може бути презентація на уроці літератури. Одного разу мені довелося бути присутньою на відкритому уроці зарубіжної літератури. Темою була трагедія Шекспіра "Ромео і Джульєтта". Скільки разів читаю, щоразу плачу: відкриваю нову грань трагедії, жорстокості, абсурду. Тому йшла з метою відчути катарсис. Але урок наскрізь був інноваційним. Учитель разом з 9-класниками створили комп"ютерну гру за мотивами тексту. Клас був поділений за гендерним принципом на команду Ромео та Джульєтти. Герой кожної команди мав подолати перепони: це були інтелектуальні питання, пов"язані з текстом. У кінці на кожного героя чекав фінал у вигляді "серця-любові" або "гробика-смерті". Дякувати Богу і підготовці учнів, герої дісталися до серця - фінал трагедії змінили, вийшов фанфік. Начебто колосальна робота, складна технічно, високий рівень підготовки. Ось тільки де ж любов, де трагедія, де катарсис, де трагедія, де Шекспір? Я чогось не зрозуміла. Але то буває...
Зараз на сторінці Фейсбуку Ігоря Лікарчука йде жваве обговорення, чи потрібні відкриті уроки взагалі, чи завжди вони зведені до вистави? Навіть не знаю що сказати. Як на мене, відкритий урок може багато чому навчити. Але він має перестати бути шоу. Я дуже хочу побувати на ненаграному, а щирому уроці аналізу ліричного чи епічного твору. Простому, відвертому. Сучасному. З думками дітей, а не заготовками педагогів. Чи має місце на ньому презентація? Чому б ні. Ось тільки її місце не головне, а другорядне: вона має унаочнювати фактаж уроку, увиразнювати слово вчителя. Педагог не повинен ховатися за слайдами. Навпаки, презентація його тло. Слайд - це мистецтво, до якого ми напрочуд легковажно ставимося. Зазирнімо за лаштунки театрального дійства, декорацією займаються не актори, а спеціально навчені люди. Учитель же має подбати про все сам. Пропоную слушні поради професора-літературознавця - класика та белетрестика мають віднайти компроміс:
Немає коментарів:
Дописати коментар