Друзі знали М.Хвильового як веселого комунікабельного чоловіка, а читачі як філігранно-вишуканого елітарного романтика-трагіка. Такої стилістики українська література до нього, певне, ще не бачила? Чи зустрічалася з подібним європейська? Найпромовистіше про митця розкажуть його ж цитати:
"Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво".
"Це була дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків. Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть".
"Одна із ознак мистецтва - це його нестримний вплив на розвинений інтелект".
Ви питаєте, яка Європа? Беріть яку хочете: «минулу — сучасну, буржуазну — пролетарську, вічну — мінливу». Бо і справді: Гамлети, Дон-Жуани чи то Тартюфи були в минулому, але вони є і в сучасному, були вони буржуазні, але вони є і пролетарські, можете їх уважати «вічними», але вони будуть і «мінливі».
"Стояли ясні дні, і йшли ясні дні. За міськими левадами сторожили простори, і було просторо, а на душах темно. І на тих і на других, і переможці і переможені - а хто переміг?"
|
Сучасні літературознавці, ба навіть психологи, переймаються питанням, чому Хвильовий учинив суїцид. Якось мені 11-класники сказали: "Він не був маріонеткою..."
Немає коментарів:
Дописати коментар