Учора показували сюжет про те, як одна панянка витрачає на дизайнерський одяг для своєї чихуахуа близько 43 тисяч доларів - сьогодні на виховній годині зустрічалися з працівниками благодійного фонду. Саме з їх допомогою ми листуємося з полтавськими дітками. Скільки людей - стільки й доріг. Про одних знімають новини - інші просто допомагають людям, приходять спілкуватися в школу.
Ми дізналися, хто такі волонтери, що в нашому районі в селі Оборотнівка мешкає родина, яка має 10 дітей, у нашому місті багато переселенців з малечею, що в сусідніх містах після окупації згоріли бібліотеки. Допомогти їм може будь-хто, а не лише заможні люди. Дитяча іграшка, давно прочитана книга для когось може бути справжньою радістю. Пригадалися слова Микити Чернявського: "Людям важче".
Нам запропонували взяти участь у суботнику, акції "Дерево миру". Усі пропозиції мої шестикласники сприймають з ентузіазмом.
А ось і довгоочікувана мить - листи-відповіді з Полтави. Ми вирушили в уявну екскурсію містом із білими альтанками та ошатними парками.
Дитячі листи такі щирі, безпосередні)
Взяли до уваги полтавське ноу-хау - колективний лист. Я раніше наївно думала, що лист пише одна особа іншій, але це далеко не так. Виявляється, що адресантів водночас може бути 2-3 чи то навіть 4. Цікава практика).
Ми вирішили теж не відставити - спробуємо написати колективний лист від 32 учнів 6-Б класу. Має бути цікаво.
Немає коментарів:
Дописати коментар