Увесь день не вщухала злива. Але Маргаритка тільки раділа негоді. Це ж був перший день літа. Отже, мама не будитеме рано до школи, не смикатиме неслухняне волосся в кіски. Дмитрик не буде наступати на ноги під партою, а дівчатка щось пліткувати про її несучасність. Якщо чесно, їй не дуже цікаво в школі. Усі книги давно прочитала - ще минулого літа. Рита затуляє вуха, коли вчителька починає читати мораль тим, хто не виконав домашнє завдання, дивується, що комусь забракло часу для цього. Особисто їй потрібна лише година, аби уважно відступити два рядочки чи чотири клітиночки й виконати вправу, прочитати недоладний переказ тексту за підручником. Але ж Рита вихована дівчинка. Вона тихенько сидить і робить вигляд, що уважно слухає: так ніхто не буде сварити. Це ж вона винна, що така нудна і не може радіти елементарним речам, цінувати, що має. Спочатку Маргаритка справді слухає...Намагається цінувати...
Любі дітки! Сьогодні ми вивчаємо творчість найвидатнішого письменника...
Увага Рити розсіюється. Учора теж був найвидатніший, на мнулому тижні те ж саме. Про Марка Твена вона й сама багато може розказати. Звісно, можна піднести руку й доповнити вчительку, але так у неї (учительки) зіпсується настрій, а однокласники знову будуть скоса поглядати й перешіптуватися за спиною, що буцімто вона не зі світу цього. Тому Рита уважно слухає та дивиться у вікно. Там починаються справжні дива. На золотистому скейті приїздить симпатичний чарівник Артур. Йому, як завжди, потрібна Ритина допомога. Цього разу можуть зникнути з планети усі маргаритки, бо зла чаклунка наслала закляття. Розчарувати може лише той, хто досконало володіє англійською, уміє співати та танцювати. Маргарита вміє робити це все! Відтак на уроці лишається її тінь, а сама дівчинка вирушає в небезпечну подорож рятувати квіти. Скільки ж уроків "прогуляла" вона таким чином? Ось тільки ніхто не помітив відсутності, адже, на перший погляд, вона була. Сиділа тихенько і начебто уважно слухала.
Нарешті канікули, і тепер треба вдавати, що уважна слухняна дитина, лише перед батьками, оскільки вже давно скейтбордист, він же чарівник Артур, не може обійтися без її допомоги. Він не смика Маргаритку за кіски, не сміється з її суконьок і може підтримувати розмову про казки. Ось тільки про це не можна говорити батькам у жодному разі. По-перше, не повірять. По-друге, почнуть лікувати липкими сиропами. По-третє, знову цей розчарований погляд. Краще десять пляшечок приторно-липких сиропів, ніж знову розчарувати маму. Мама... Вона ж так старається. Сама шиє сукні Риті, із яких дівчатка в класі чомусь сміються, бачте, не модно. Водить її на усілякі додаткові заняття. Ось тільки Рита запам"ятовує все одразу, а далі їй стає нецікаво. У свої 11 вона уміє грати на фортепіано, володіє трьома іноземними мовами, має стовідсотковий слух, танцює бальні й народні танці. Та для матері вона чомусь дивна й недорозвинена. Маргаритка сама винна в тому, що розчаровує маму, бо ж відверто розповідає, що їй марудно, що в неї більше уявних друзів, ніж реальних. Мама стає сумна-сумна. З її синявих очей блакить скочується на щічки і трохи пахне морем. Риточка тікає, вона не може бачити маминих сліз. Увечері мати розповідає все татові, вони починають сваритися, у кого дитина вдалася такою дивною. Спочатку Рита ховалася під ліжко, потім знайшла сховок на старому горищі серед запакованих іграшок, бо їй уже давно час дорослішати.
Ви не подумайте, Рита не зумисне розчаровує батьків. Вона порадилася з Артуром і тепер поводить себе, як типова дівчинка. Ніяких галюцінацій, капризів, гордощів. Вона з усіх сил намагається бути, як усі.
Ось тільки в такі вільні хвильки, як тепер, вона може вправлятися у своїй дивовижності. На її горищі поруч з ляльками багато книг. Погляд - і вони підіймаються вгору, щоб весело гортатися. З однієї вистрибує Пеппі, з іншої Гекельбері Фінн. Нарешті можна весело погратися. До них приєднується Артур, і світ уяви переносить їх у Тридесяте царство, на проспект Дитячого Сміху. Тут Маргаритка учиться їздити на роликах, ловити ящірок, а коло озера Бажань робити сопілочку з очерету.
Скільки ж часу минуло? Певно, мама вже хвилюється... Знову доведеться щось вигадувати... і чому брехня правдоподібніша за правду? Як же важко Маргаритці вичавлювати з себе неправду, грати в дорослу...
Та все минулося. Мама працює за комп"ютером - це надовго. А тато зосереджений на своєму телефоні.Вони теж перебувають в іншому світі, але не в тому, звідки щойно повернулася дівчинка. Маргаритка зручно вмощується в крісло, де спить її котик Артур (тепер батьки не хвилюються про дивні розмови з уявним другом). Не всі діти говорять з тваринами, але ж то не так страшно. Дівчинка тулиться до пухнастого - той муркотить Моцарта. Обійнявшись ручка об лапку, двоє фантазерів засинають. Уві сні Маргаритка чує, як батьки намагаються з"ясувати, чи вечеряла їх донька, як тато несе її в ліжечко. Але їй уже навіть не хочеться ховатися від звичних суперечок. Мелодія Артура віднесла її на галяву квітів, де вона літає метеликом. Колись бабуся говоила, що літає - значить, росте... Але вона не хоче вирости, їй хочеться літати, бодай уві сні!
За шибою падає дощ... Під його мелодію наспівують маргаритки: "Ти не дивна. Ти надзвичайна. Не бійся зростати: такі, як ти, лишаються дітьми на все життя, бо вміють літати не лише уві сні, а й на яву".
Немає коментарів:
Дописати коментар