Медведенко. Чому ви завжди ходите в чорному?
Маша. Це траур за мого життя. Я нещасна.
Медведенко. Чому? (В задумі.) Не розумію... Ви здорові, батько у вас хоч і небагатий, але з достатком. Мені живеться набагато важче, ніж вам. Я отримую всього 23 рублі на місяць, та ще віднімають з мене емеритуру, а все ж я жалоби не ношу. (Сідають.)
Маша. Справа не в грошах. І бідняк може бути щасливий (А.П.Чехов "Чайка").
Уроки літератури не минають безслідно. Узагалі ніщо не минає просто так. Ось повертаюсь додому після школи, іду собі й думаю, як завтра буду пояснювати смартпоколінню "Чайку" А.П.Чехова. Хто я взагалі, щоб пояснювати "Чайку"? Її треба пропустити крізь себе, "пережити". Сучасники не зрозуміли генія драматурга, засвистали шедевр.
Спочатку не помічає, а потім зупиняється й вітає усмішкою випускник. Наразі він навчається на 3 курсі університету, вивчає акторську справу. Із вогником в очах розповідає, що полишив підробітки в "Макдональдсі", бо його покликання - це театр. Згадує наші уроки. І його очі світяться. Розумієте, з"являються ті вогники, на які чекала так довго. Зіроньки розуміння. Він саме готується до гри в одній із п"єс А. П. Чехова. І, о диво, пам"ятає наші шкільні уроки...
Яка прекрасна річ - сонцезахисні окуляри, вони іноді захищають не тільки від сонця. Не знімаю, бо в моїх очах з"явилося те, що називається "сльози щастя від результату", але я це називаю "плачу від сонечка"). Правда, алергія на післяобідні промінці.
Тож я готова до завтрашнього уроку за "Чайкою". Моє завдання показати глибину, а пірнати чи ні, то їх вибір.
Немає коментарів:
Дописати коментар