Фото

Фото

неділя, 26 липня 2015 р.

Нема про що говорити, або як я стала на захист дітей




Учора була окрилена від перегляду фільму "Той, хто пройшов крізь вогонь", зустрічі з Михайлом Іллєнком. Сьогодні зранку післясмак зіпсувався. Зайшла на ФБ і натрапила на пост пана        Yuriy Lyashko. Перечитала кілька разів. Вельмишановний сватівчанин допитується, коли ж будуть зміни. Відповідаю: зміни настануть, коли підросте нове незаангажоване незалежне  покоління. Але чи є шанс для розвитку в юні, яка отримала таку долю "тролінгу" від дорослої людини, яка очікує перспективного майбутнього й міркує про культурний ренесанс. Але про все по порядку. Раптом Ви там не були.

Спочатку був фільм, який вразив, певне, кожного. Українське ментальне поетичне кіно змушує замислитися. Цікава режисерська робота, прийоми флеш-беків тримали глядача в постійній напрузі, спонукали міркувати, повертали до свого сакрального. Далі була прес-конференція. Я би сказала, скоріше інтимна розмова.
Я Вас знайомила вже зі своїм перспективним  учнем - Дзюбою Ростиславом. Його унікальність полягає у відсутності  підліткової закомплексованості. Хлопець має власний погляд на все, ним не можливо маніпулювати. Ростислав - особистість, а ми ще почуємо про нього, хай мине час. Навіть на уроках української мови юнак має власну позицію, окрему думку, яку сміливо висловлює, незважаючи на дискусію з учителем. Він занотовує помилки, допущені в підручнику, мріє створити новий правопис, має безліч питань. Я писала вже про зустріч із сучасними поетами, саме на ній Ростислав апробував публічне інтерв"ю. Підготував  питання  на всяк випадок, прочитавши на просторах Інтернету, що сучасні діячі культури люблять вільне спілкування з аудиторією. Практика вдалася. Ростислав і поети отримали задоволення. Але сватівська публіка була неприємно вражена. Що це за "вискочка"? Звісно, довелося ще 20 хвилин слухати бесіду Ростислав-поети. Таке... Знаєте. 
Звісно ж, Ростислава попередили про те, що Іллєнко (сучасний бо митець) після фільму буде спілкуватися з місцевою публікою. Ось юнак і підготувався. У нього є блокнот для цікавих нотаток та диктофон на телефоні. Хлопець перебуває зараз у пошуках себе. Можливо, журналістика і є його покликання.  Іллєнко реагував на все як щира відверта  людина високого професійного рівня й моральної культури. Завдяки непересічності Ростислава, я, наприклад, довідалася багато цікавого, чого немає у Вікіпедії. А ще мала унікальну можливість переглянути фрагмент ще не дознятої "Толоки". Цілком культурно насичена повернулася додому. Аж тут місцевий флеш-бек. Дозвольте зацитувати пана   Yuriy Lyashko: Та й якийсь молодий хлопчина, який виперся на сцену задавати запитання режисеру... Складалось враження, що цей хлопчик із заготовленими явно якимись чиновниками питаннями - щось таке, від чого огидно тхне роками совєцького застою, коли кожне публічне слово проходило купу погоджень у владних кабінетах..." Мене особисто вражає підбір лексики: про дитину "виперся"; граматика теж цікава: із виділеного фрагменту виходить, що хлопчик, який "виперся",  - це "щось". Хіба, шановні, це не є приниженням честі й гідності ДИТИНИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ, бо далі вельмишановний дописувач пише про те, що від Ростислава (якого він зовсім не знає) ще й "огидно тхне роками совєцького (що це за мова?) застою". Навіть не знаю, як це, бо тоді не жила. Але, певне, автор "нанюхався".
Цитую ще: " хлопчик із заздалегідь підготовленими і погодженими запитаннями, з якого під кінець вже сміялись глядачі". Наївний пане, якщо Ви вважаєте, що цей хлопчик дозволить комусь погоджувати питання, то глибоко помиляєтесь. ВІН ЗАВЖДИ ГОВОРИТЬ ТЕ, ЩО ДУМАЄ. Щодо глядачів... То це було нервове. Сватівчани пересиділи. І коли почалася незапланована  трансляція "Толоки", то "високоінтелігентні" люди покинули залу. Бачите, втомилися від культури. І таке буває, коли в місті показуть кіно кілька разів на рік. Такий уже він катарсис... 
Поки пишу, вже й мене облили брудом. Звинуватили в тому, що зробила Дзюбу Ростислава закомплексованим і взагалі не заслуговую високого звання ПЕДАГОГ.  Знаєте, я вихідець з педагогічної династії, для мене "Педагог" не просто слово, я занадто довго шукала себе, тікала й прийшла до цієї ж професії. Може, вона передалася на рівні генетики? А про мої здобутки в педагогіці  ("педагогічна нива" якось шаблонно, совково, як на мене) судити не пану   Yuriy Lyashko, а моїм "закомплексованим" і "зіпсованим" учням та їхнім батькам.
Це все, далі еміграція в мовчання, бо немає сенсу говорити,  коли тебе не чують...
І в житті, як на полі мінному, 
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
                       - Люди, будьте взаємно ввічливі! (Ліна Костенко)

7 коментарів:

  1. Дуже прикро читати такі коментарі з приводу наших дітей. Ростислав Дзюба - це дуже відвертий і чесній хлопець, який завдяки своїм здобуткам та знанням, в свої 14-15 років, досяг більше ніж деякі дорослі люди, і не один раз захистив честь Сватівщини на обласних, регіональних і міжнародних олімпіадах та конкурсах. Також хочеться сказати з приводу "Дівчинка з квітами, яка, скоріш за все, прізвище Іллєнка почула за 5 хвилин до того, як йому ці квіти подарувати..."- деякі з дівчат є моїми ученицями. Можливо, вони і не знали насправді прізвища геніального режисера, але переглянувши фільм, були в захваті від нього, і даруючи квіти, висловлювали своє захоплення митцем. Дуже прикро, що дітей звинувачують у нещирості...(((

    ВідповістиВидалити
  2. Начну свой комментарий высказыванием Льва Николаевича Толстого: «Если учитель имеет только любовь к делу, он будет хороший учитель. Если учитель имеет только любовь к ученику, как отец, мать, - он будет лучше того учителя, который прочел все книги, но не имеет любви ни к делу, ни к ученикам. Если учитель соединяет в себе любовь к делу и к ученикам, он - совершенный учитель». Так вот, как человек работающий рядом с Оксаной Владимировной, а не по принципу "слышала или рассказали", хочу сказать, что она любит и дело, и детей, а кроме того уважает их. И ещё хочется добавить, что ученики, выпускники Оксаны Владимировны имеют и свой взгляд, и своё мнение, а значит этот преподаватель воспитывает личностей, а не шаблоны.

    ВідповістиВидалити
  3. Образливо читати такі слова у бік мого класного керівника.Дуже прикро,що люди мають стадний інстинкт "...хтось комусь сказав,а я повірив..."У залі РДК було багато молоді..школярі та студенти..невже і їх змусили прийти подивитись фільм??
    Оксана Володимирівна була моїм класним керівником.Окрім слів вдячності ще хочеться сказати багато гарних слів.
    7 років ідучі пліч о пліч разом ніякої закомплексованності я не спостерігала,учні на перервах завжди залюбки самі підходять і спілкуються.А переможці олімпіад,це підтвердження високого рівня знань вчителя,який повністю віддає себе учням...та мабуть мені не повірять,бо зараз вже не вірять у щирі наміри дітей..прикро.

    ВідповістиВидалити
  4. Прочитавши цей бруд, який пишуть на Оксану Володимирівну я прийшла в стан шоку. Я не могла зрозуміти це пишуть про мого вчителя?! Який протягом двох років був поруч зі мной, допомогав мені, давав мудрі настанови!
    І тут я змушена читати, що Оксана Володимирівна закомплексовує учнів і не досягла нічого на педагогічній ниві.
    Вибачте мені, але це суцільна маячня! Оксана Володимрівна - вчитель з великої літери! Якщо до неї звернутися з якоюсь проблемою вона обов'язково допоможе. А робити некомпетентний висновок з одного незрозумілого для більшості погляду, це зовсім нерозуміло пане Ляшко. Тим паче, я мала змогу сама спілкуватися з Ростиславом, і я ніколи в житті не повірю, що цей учень закомплексований! Він має свій погляд на будь-яку ситуацію і знайде відповідь на всі питання.
    Отже, я хочу зробити загальний висновок: не треба робити поспішних висновків, тим паче, якщо вони ну зоооовсім не відповідають дійсності!

    ВідповістиВидалити
  5. Кожному з нас не приємно читати такі коментарі, адресовані моїй улюбленій вчительці та дуже талановитому та розумному учневі 2 школи. Навіть в деяких моментах я була дуже обурена,читаючи "крилаті вислови" цього чоловіка...
    Оксана Володимирівна - одна з найкращих педагогів нашої школи.
    Це та людина, яка любить свою роботу,ніколи не жалкує свого вільного часу,щоб допомогти дітям у своїй справі, вона ніколи не образить, а навпаки, завжди дасть корисну і розумну пораду. Саме вона вчить дітей з всією душою та серцем, віддаючи всі свої набуті знання. Чесно кажучи, я сама майбутній вчитель і для мене вона є взірцем, прикладом! Вона справжній професіонал в своїй справі.
    А Ростислав розумний і дуже розвинутий в усіх галузях хлопець.Не зважаючи на його ще малий вік, він знає так багато, чого не кожна доросла людина знає.Він вільно висловлює свої думки, а це, на мою думку, вже є ОСОБИСТІСТЬ!
    Тому, Оксана Володимирівна, ми всі любимо вас і не зважайте увагу на такую маячню...
    Цей чоловік показав себе і свою черству душу, в якій залишилася тільки самозакоханність. Він ще буде шкодувати за свої слова.

    ВідповістиВидалити
  6. Я не буду казати, що Юрій Ляшко - такий чи сякий, бо це вже сказано. Але мене зачепила одна думка тут.
    "Він завжди говорить те, що думає". Даремно. Взагалі ви його так описали, наче він людина із ноосферного майбутнього - без безпричинного сорому, без "а що подумають інші". Якщо це так - мені його трохи жаль - люди, які випереждають свій час, рідко бувають щасливими. А скоріше, він просто має трохи більше сили волі, ніж ми, і таки зважився задати питання. Але це трохи не до теми.
    ...Даремно. Як на мене, епоха "спецально підготованих дітей" ще не завершилась, вона тільки взяла тайм-аут. І він вже скінчився. Може, самих дітей і не буде, але помовчати треба. Хтось вірить у свободу слова? Хай вірить, може його залишать як спеціально непідготованого ідеолога.
    Час покаже.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Згідно концепції Вернадського, Сергію, ми всі маємо жити в ноосфері, але дехто безнадійно блукає в палеоліті за відсутністю змоги взяти моральність як константу. Щодо свободи, то її ступінь визначає кожен для себе. Екзистенційне питання свободи вибору не просте. Недаремно дискутували Сартр і Камю. Розумієш, свобода слова - це не лише сказати те, чого душа бажає, а ще й нести відповідальність за сказане. Виразити думку так, щоби не принизити людей. Так і будуємо міст від палеоліту до ноосфери. А жаліти нікого не треба - легкого життя не буває. Так вже склалося....

      Видалити