Натрапила на пост у Фейсбуці, у якому було порушено зазначене питання. Як учитель, хочу дати і свої відповіді. Спочатку знайомлю з результатами соцопитування:
1. Що ж важко не погодитися, що галузь середньої освіти сприймається як "збиткова". Це проблема. Вона потребує реформування. Школа - це не "витрати", а вигідний "депозит" у майбутнє. Хотілося б такого.
2. Матеріально-технічна база сьогодні залежить від співпраці вчителя і батьків. Звісно, підтримка держави бажана. Сучасним дітям дошки й крейди замало.
3. Старіння педагогічних кадрів відчутне.
4. Низьку заробітну платню та зниження соціального статусу визнали всі. Я не буду винятком. Продавчиня супермаркету заробляє у два рази більше, ніж я. Оплата праці молодого спеціаліста мало відрізняється від технічного працівника. Чи потрібна реформа? Питання риторичне...
5. Централізовану систему управління та фінансування не беруся коментувати, бо не розуміюся на цьому.
6. Зростання нерівності до якості освіти. Теж не зовсім розумію. Можливо, мова йде про систему приватних шкіл, які, мабуть, дають кращу якість знань. Тому не коментую. Працюю в загальноосвітній школі, поки що доступ однаковий.
7. Надмірна комерціалізація освітніх послуг. Знову мені, пересічному вчителю, не зрозуміти. Можливо, мова йде про репетиторство, але ж це не шкільний компонент. Моя школа не надає платних послуг.
8. Корупція, плата за оцінки. Цей пункт мене розсмішив. Невже десь продають оцінки? Мої 6-класники пригощають яблуками й грушами. Цікаво, це корупція?)
9. Зниження якості освіти. Є таке. Погоджуюся. Реформа потрібна. По-перше, контингент учнів. У класах є діти, які не засвоюють матеріал і заважають навчатися іншим, є батьки, які жодним чином не бажають втрутися в ситуацію, що склалася. Учитель не має ресурсу впливу. По-друге, підтримую реформу ЗНО після 9 класу. Сьогодні державі потрібні фахівці робочих спеціальностей. У провінції батьки не хочуть відправляти дітей після 9 класу до ліцеїв чи коледжів. По-третє, низький рівень якості підручників. Наприклад, у підручнику з української мови через сторінку помилки. Діти часто хворіють, учать дома з батьками, які не помічають грубих неточносейі. Факторів багато. Потрібна кардинальна реформа. Украй необхідна.
10. Відсутність ефективної системи моніторингу й контролю якості освіти. Єдиною надійною системою контролю якості освіти вважаю ЗНО. Альтернативи поки що немає.
11. Моральне старіння методів і методик навчання. Є таке. Освіта завжди була інертною цариною. Але є ще одна проблема, коли питаннями методики займаються люди, що не були в школі й ногою. Можливо, це й викликає недовіру в досвідчених вчителів. Реформа потрібна. Діти чекають змін. Їм нудно на уроках.
12. Зниження якості навчальної літератури відчутний. Комерційна основа йде в різнобій із якістю. Неодноразово ілюструвала на блозі помилки з підручників. Коли мова йде про 5-6 класи, то пояснити дітям, що в підручнику помилка вкрай важко. Потім телефонують батьки з питанням, може, то Ви помиляєтесь. Хіба буває в підручниках помилка? І правда, чи то нам не говорили, чи то раніше підручники були більш якісні. Щодо технологій новітніх, то самі вчителі, незважаючи ні на що, інтуїтивно самотужки знаходять їх і намагаються впроваджувати в навчально-виховний процес.Реформу чекаємо. Але ж вина в низькоякісних підручниках не на сумлінні шкільного вчителя, правда?...
13. Зниження якості педагогічних кадрів і професійна деградація учительських кадрів. Якесь дивне питання. Певне, зниження професіоналізму простежується. Велика кількість досвідчених учителів іде на вислугу, боячись не витримати до пенсії. Велика кількість талановитої молоді, випускників педагогічних вишів, не виявляє бажання йти до школи через низьку заробітню платню. Деякі не знаходять спільної мови з адміністрацією, деякі з батьками. З приводу професійної деградації, то не розумію, як професіонал може деградувати. Він або професіонал, або ні. Але реформа потрібна. Проблема є. Мине час. Хто залишиться в школі?
14. Криза педагогічної освіти. Вона назріла. Педосвіту здобувають заради вищої освіти, але без мети працювати в школі.
Далі були міркування щодо 12 років навчання. 12 так 12. Люди мають зрозуміти, що 12 років потрібно молодій людині, яка претендує стати студентом вишу, а такими мають бути далеко не всі. Ніхто ж не заважає здобути базову освіту та робочу спеціальність. Перед талановитою молоддю 12 років навчання, наскільки я розумію, розкриваються європейські перспективи. Це ж не українці вигадали і не вчора.
Щодо сертифікації/ліцензування педагогічних кадрів. То, мабуть, спочатку кадрам слід пояснити, що це таке і як воно буде відбуватися. Я, наприклад, готова скласти тест у форматі ЗНО. Але ж подекуди питання вражають. Зокрема, цьогоріч брала участь у конкурсі "Учитель року". Питання І Всеукраїнського туру на теоретичному іспиті вразили. Психологія стосувалася дошкільнят (дітей 5-6 років). Я працюю переважно в старших класах. Ще сподобалося завдання назвати прізвище автора книги з методики літератури, яка вийша друком в 1991 році. Я тоді казки ще читала. Звісно, це не виправдовує браку моїх знань. Але до подібної сертифікації я не готова. А ЗНО я проходила, якщо треба ще пройду. Можна запропонувати як альтернативу ліцензуванню. Шановні колеги, давайте сядемо з дітьми і самі все спробуємо, і зрозуміємо.
Давайте уявимо ситуацію, що вчитель не подолав поріг "склав" сертифікації. Розрахується зі школи, піде в супермаркет і буде отримувати заробітню платню в два рази більшу, ніж ті, хто подолає таке "випробування". А хто прийде до школи вчити дітей?
Чи потрібні реформи середній освіті? Однозначно, так. Чи готові до них учителі? Можливо, і готові , тільки ж їм слід пояснити сутність, а не ставити питання про професійну деградацію.
Немає коментарів:
Дописати коментар