Сьогодні День народження Михайла Коцюбинського, українського імпресіоніста, тонкого лірика ніжних струн людської душі. Читаючи тексти маестро, починаєш розуміти себе, міркувати над сенсом життя. І врешті-решт приходиш до наївного висновку: ти надзвичайно втомлений, самотній. І чим більше місто, у якому ти живеш, тим глибша твоя самота.
Коцюбинський - це неабиякий прорив в українській літературі, це європейський простір, музика, живопис, філософія. А ще неймовірна щирість і простота. Нам усім потрібне інтермецо. Перепочиньте... І все буде добре. Душа знову готова буде йти в люди...
"Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті - хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути, самотнім. Признаюсь - заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину".
"та знаєш – усе це нам сниться лишень" (Іздрик)
Немає коментарів:
Дописати коментар