Учні 9-А класу не проти вивчати піїтику)

Зізнаюсь Вам, що не дуже люблю курс давньої української літератури. Моє серце віддане модерну. Але цьогоріч 9-А допоміг мені відкрити епоху по-новому. Можливо, вся справа в післябальзаківському віці, але захотілося стати дамою з полотна Моне. Потрапити в середовище, де чоловіки подавали руку жінкам, пропускали їх при вході, спілкувалися на Ви, читали вірші, присвячували пісні. Певне, це було дуже мило)Тільки чомусь ми безнадійно це втратили... Сподіваюсь, що помиляюсь. 

Аби зрозуміти бароко, ми спробували візуалізувати: опинитися в тому часі, відчути проблеми й прагнення наших пращурів. Наша уява спроможна на все - навіть оживити давнину, навіть осучаснити її. 

Отже, піїтика припала нам до вподоби. Ось тільки ми категорично проти вчитися в школах для юнаків і для дівчат окремо. Сучасна молодь обирає гендерну рівність. 

Щоправда обмаль годин не дає змоги поекспериментувати наповну, тому наша творчість обмежилася складанням акровіршів. Як на мене, цікаво. Але вирішувати Вам) Нагадую, робота експериментальна, тому не судіть суворо юних піїтів та їхню вчительку) 

Акровірш (грец. ακρος — крайній і грец. ατιχος — віршований рядок) — вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячується акровірш.

Завдання було зашифрувати власне ім"я

Кудряве волосся мені довелося носить, 
А щоки рожеві - 
Така ось 
Явилась на світ. (Лушпа Катерина) 

А на  рідній моїй Сватівщині
Лунає мова дзвінка солов'їна,
І щебече, мов пташка, дитя.
Нехай на землі України буде мирне, спокійне життя.
А небо моєї Батьківщини буде синє, мов води Дніпра.(Проскура Аліна)

Пейзаж осінній зазира в вікно,
Осінній смуток огорта, мов пледом,
Лиш тільки б тихо у вечір цей було.
І більш нічого, чуєш, нам не треба,
Не треба вибухів і гуркоту гармат, 
А поки що війною пахне небо...(Пінтія Поліна)

Море-це безмежність.
Аквамарин виблискує -
Русалчин скарб,
I Посейдона талісман.
На дні холодному чекає
Арієль прекрасна рибака. (Мосіна Марина)

Ромни — місто старовинне,
Один із центрів промислових
Сумщини гостинної.
Ти, місто ромашкове
І Сумщино, хвилюєте серця!
Славний край, у якому  не був я,
Лине хоч душа моя туди.
А про тебе я багато чув,
В Ромни я приїду — жди!..(Дзюба Ростислав) 

Лiза наша любить зиму,
I ялинку, i мороз.
Завiрюху,снiг та в'югу,
Але бiльш за все веселощів стос. (Діброва Єлизавета)

Сором'язливий і тихенький,
Талановитий і гарненький,
А також, хлопець  хоч куди - 
Супертовариш назавжди! (Цікало Станіслав)

Юну дівчину Юлієй звати,

 Любить малюнки безглузді й смішн,і

Якось так добре й трішки нескладно. (Маслякова Юлія)

Мені подобаються мови,
"Иначе" - мабуть, російське слово .
Коли мене всі звуть Миколой,
Отож я зразу під приколом.
Люблю я різні мови вивчати,
Але в школі не  вдається все пам"ятати.(Ярощак Микола)

Мені подобається футбол,
І я люблю у нього грати.
Штанга,гол,штанга,гол,
А потім будем святкувати! (Мазурко Михайло)

Що ж, принаймні мої учні зможуть відтепер присвятити курйозний вірш собі, Можливо, пощастить і їхнім парам. Залишилося виконати й самій домашнє завдання. Учитель слів на вітер не кидає, тим паче дощ за вікном, що з тих слів лишиться) Розмокнуть...

Осінь вдягла

Калинове намисто й

Сон спокусила дощем,

А шалик листвяний,

Надійну колиску,

Арканом накинув нахаба-морфей.(Коцур Оксана)

P.S. Дуже приємно, що піїтикою захопилися не лише ми з 9-класниками,  до нашої креативності долучилися й інші педагоги школи, зокрема Дьомінова Наталія (ми в процесі творчості називаємо себе просто по іменам, як команда Уолта Діснея). Пропоную і Вам створити власні курйози. Натхнення!) Залюбки опублікую їх тут, якщо, звісно, дозволите)

 Несподіване бажання 

Акровірш писати зрання - 
Творчий задум учительський, 
А не виріб кондитерський. 
Лізуть звідкись дивні рими 
І кружляють безупинно... 
Якось так!

Ніжний дотик
Акварелі 
Творить диво на папері. 
А м'яка кошача 
Лапка 
Ігнорує замах тапка. 
Ялинка вже без прикрас.