Класифікація помилок

Коли все місто спить,

А місяць у віконце позіхає -

Учителька тоді
Стос зошитів  перевіряє...

Це так у продовження теми "Піїтика") Але насправді, багато в чому якість роботи вчителя-словесника залежить від правильної класифікації помилок та об"єктивності оцінювання знань. А тут, виявляється, не все так просто...Звісно,  у кожного філолога є критерії оцінювання. Перевірка диктанту не є особливою проблемою. Щоправда тут, шановні колеги, не всі ми крокуємо в ногу з часом. Тому нагадую( і не лише педагогам, а й учням, батькам), що правила переносу в українській мові вільні. 

Чинний правопис (1993 року) фіксує, що 

• не можна розривати літери дж, дз, що позначають один звук;
• апостроф і ь при переносі не відокремлюються від попередньої літери;
• одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься на наступний;
• при переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу;
• не можна розривати абревіатури;
• не можна відривати ініціали від прізвища.

Решта дозволено! Шановні колеги, учімо дітей за чинними правилами, а то ми дійшли до рівня: "Узагалі не перенось, нехай краще піврядка залишиться пустим". 

Що будемо говорити потім: "Нічого не говори, а тим паче не пиши - тоді точно не зробиш помилку!"

Значно важчою й відповідальнішою роботою є перевірка твору, а саме: твору-судження у форматі ЗНО. Справа в тому, що я, наприклад, як провінційний учитель, користувалася цією класифікацією - подаю нижче: 

Важливо:" До стилістичних помилок (С) належать випадки недоцільного вживання оцінно-емоційно-експресивно забарвлених мовних засобів різних рівнів мовної системи:

 а) уживання слів, властивих одному стилю, у тексті іншого: професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови.

 б) уживання мовних штампів (кальок, кліше): червоною ниткою через усю поему проходить думка про об'єднання руських князів для захисту батьківщини.

в) нагромадження в одному реченні слів, що належать до тієї самої частини мови: у цій статті _розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину".

Як бачимо, нічого про порушення норм милузвучності тут немає. Більше того, ця тема в структурі "Українського правопису" розміщена в розділі І"Правопис основи слова" (правопис і орфографія наче абсолютні синоніми) параграфи 11-13. Тому класифікувала до вчорашнього вечора таку помилку як орфографічну.

Нижче наводжу "Інструктивно-методичні матеріали для підготовки екзаменаторів із перевірки відкритих завдань зовнішнього незалежного оцінювання 2015 з української мови і літератури".

Ними радять користуватися і нам - учителям. Спробуймо вивчити. Матеріал і справді корисний. Ось тільки зрозумілий не завжди. Знову наша компетентність з компетенцією...)

Шановні друзі, сподіваюся, що розміщена інформація стане Вам у нагоді. Дозвольте сконцентрувати Вашу увагу на тих місцях, які мать розбіжності з попередньою класифікацією помилок. 

Зокрема, "систематичне порушення норм відбиття на письмі орфоепічних (евфоонічних) чергувань прийменників, сполучників, префіксів (три і більше випадків порушення на одне з правил: у-в, і-й-та рахують як одну стилістичну помилку".

Отже, дозволю собі зробити висновок, якщо дитина помилилася 2 рази, наприклад, у вживанні прийменників у-в, то це ми їй не зараховуємо як жодну помилку. Але чи не помиляюся я?
Я, якщо чесно, не зовсім розумію, чому це стилістична помилка, а не орфографічна, але, як практик, не можу не помітити, що ця новація на користь учня, тому підтримую її)

Ще одним відкриттям для мене стало вживання сполучника та (=і,й). Виявляється, що "та" пишеться між голосним та приголосним. Наприклад, батьки та діти. Звідси роблю висновок, що "азалія та акація" - це неправильно, а має бути "азалія й акація". Хоча у правописі про це ні слова. То чи правильно розумію я?

Довго будуть сумніви долати
І морочить голову мені... (В.Симоненко).