Казкотерапія

Для маленьких принців та принцес, фей та ельфів, або всіх, хто хоче насолодитися книгами, у яких панує добро. Психологи стверджують, що телефільми, комп"ютерні ігри в переважній своїй більшості позиціонують жорстокість, збуджують психіку. Нашим діткам зараз потрібне зовсім інше - спокій, тиша, усмішка, доброта та оптимізм. Шановні дорослі, намагайтесь говорити з ними притишено, у жодному разі не сваріться. Натомість улаштуйте вечір казки. Спечіть з малечею домашні тістечка. Нехай будинок наповниться ароматом ванілі й кориці. А далі слід обрати книгу - живу, радісну й головне добру-добру. Можна почитати дитині вголос. Не соромтеся. Ніщо так не заспокоює, як матусин голос. Далі запропонуйте чаду продовжити почитати Вам. Під домашнє печиво та запашний чай пропоную тексти, наповнені світлом й теплом, перевірені часом, а головне - дитячим смаком. 

" Поліанна м'яко розсміялася.

- Ну, це така гра.

- Гра?

- Так, гра, що називається просто радіти.

- Що ви таке кажете?

- Ні, це гра така. Мене навчив гратися у неї тато, і мені подобається, - вела Поліанна. - Ми завжди гралися в неї, ще звідтоді, як я була малям. Я розповіла про неї Жіночій допомозі, й вони теж почали гратися в неї. Хоч і не всі...

- І що ж це за гра така? Щоправда, я не надто знаюся на іграх.

Поліанна знову засміялася, а потім ще й зітхнула, і в сутінках на її засмучене обличчя лягла задума.

- Все почалося з того, що якось разом із місіонерськими пожертвами надіслали милиці.

- Милиці?!

- Авжеж. Розумієте, я дуже хотіла ляльку, і тато їм так і написав. Але, коли надійшли чергові місіонерські пожертви, леді відписала, що ляльки там не виявилося. Тільки дитячі милиці. І ці милиці переслали до нас, бо вони колись можуть знагоди-тися якійсь дитині. З цього, власне, все і почалося.

- Щось я поки не бачу тут ніякої гри, - ледь не роздратувалася Ненсі.

- Суть гри в тому, щоб знайти щось таке, з чого можна радіти, не має значення, що саме, - щиро пояснювала Поліанна. - Ми почали гратися в цю гру саме з милиць. [36]

- Боже милий! Чому ж тут можна радіти, коли хочеш ляльку, а тобі дають милиці!

Поліанна заплескала в долоні.

- Отож-бо й воно! - вигукнула вона. - Спочатку я думала так, як ви. Але тато мені усе пояснив.

- Тоді, будьте ласкаві, поясніть і мені, - кинула Ненсі.

- Простісінько! Радійте з того, що ці милиці... вам не потрібні, - тріумфувала Поліанна. - Усе дуже просто, коли вмієш грати в цю гру".

Елеонор Портер "Полліанна"

"Родинa мумі-тролів, усі їхні друзі тa знaйомі нaдзвичaйно ретельно готувaлися до довгої зими. Мaмa Мумі-троля нaкрилa обід нa ґaнку, aле до горняток поклaлa лише ялинову глицю. (Дуже вaжливо нaїстися ялинової глиці перед тим, як лягaти спaти нa три місяці). Пообідaвши (хaй і не дуже смaчно), усі чемніше, aніж звичaйно, побaжaли один одному "нa добрaніч". Мaмa усім звелілa почистити зуби. Потім Тaто Мумі-троля обійшов будинок, позaчиняв усі двері тa віконниці, a люстру під стелею обгорнув сіткою від комaрів, щоб вонa не припорошилaся.

Кожен ліг до свого ліжечкa, вимостивши собі зaтишне кубельце, нaкрився ковдрою по сaмі вухa і стaв думaти про щось приємне.

Мумі-троль скрушно зітхнув:

- Скільки чaсу мaрнуємо…

- Зовсім ні! - зaперечив Нюхмумрик. - Нaм сняться сни. А коли прокинемося, нaстaне веснa!

- Угу, - промуркотів Мумі-троль, - він уже поринaв у м'яку сутінь дивовижних снів.

Нaдворі сипaв сніг, густий і пухнaстий. Він уже встелив східці, нaвисaв вaжкими купинaми з дaху тa віконних кaрнизів. Невдовзі будиночок мумі-тролів перетвориться нa круглу снігову кучугуру. Один по одному перестaвaли цокaти годинники. Прийшлa зимa".

Туве Янсон "Капелюх чарівника"

Приємного відпочинку всім.