Учительські амбіції або шлях до тріумфу

Сьогодні модно говорити про реформу освіти. Мені це певним чином нагадує тему "Узгоджене - неузгоджене означення" - "що малиновий джем, що джем з малини - одне й те саме". Зазирнімо правді у вічі. По-перше, "амбіції" - це поняття не негативної семанитики, саме вони ведуть нас до успіху, здійснення мрій. По- друге, коли ми ведемо мову про вчительські амбіції, то яким чином вони досягаються. Передусім поділ паралелей на клас більш успішний і що лишилося. А потім підбір для сильного педагога відповідного класу. Ми можемо скільки завгодно це заперечувати, але ж це світова практика. Що робити з сильним чи принаймні адекватним класом, ми всі знаємо - нас навчали цього у виші. Але якщо тобі дістався зворотній бік медалі, що далі...Традиційна педагогіка тут не діє. І новації типу заміни "масло масляне - на масляне масло" - нічого не змінять. 

Останнім часом роблю те, на що ніколи не вистачало часу, - дивлюся кіно. Телебачення не в допомогу, проте є Інтернет. Сьогоднішній вечір присвячений фільму - "Тріумф. Історія Рона Кларка". Стрічка відзнята на основі   реальних подій. Але чи в змозі людина витримати те, що пропустив крізь себе герой? Мій перший клас був непростий. Тому відчуття Рона Кларка суголосні власним. 

Дитина просто так не буває "важкою", якщо, звісно,  вона не має психічних відхилень, - корінь проблеми глибоко закопаний у родині. Чи стане сил відкопати, "пересадити" деревце, доглянути його? Чи дозволить хто це робити? Чи готова сучасна родина впустити у свій інтимний простір педагога? 

Найбільше "усміхнула" фраза директора, адресована педагогу-новатору: "Припиніть вести себе, як дитина". 

Звісно, Ви скажете, що це американська школа, а в нас все інакше. Хочу запитати, панове, чи давно були у звичайній загальноосвітній школі?

Так, я не спроможна за ніч і за свій рахунок переклеїти шпалери, випити і навіть придбати близько 30 пакетиків шоколадного молока, але я можу "стати дитиною" на перерві, жити їх інтересами й поважати особистості своїх вихованців під час занять.Учуся створювати атмосферу успіху на уроці, зацікавити сучасного підлітка, спонукати думати, як би пафосно це не звучало, стати його родиною - людиною, якій можна телефонувати цілодобово в разі потреби. Тим паче, я точно знаю, що такі потреби в тінейджерів виникають.  Утім дивіться самі, лишайте відгуки, головне - не будьте байдужими.

"Історія Рона Кларка"

P.S. Цікаво, а як би сертифікували такого педагога в Україні? Форми... Методи... Прийоми... Панове, теорія - то у вишах, а школа - це життя. І воно не ідеальне(