Багато є думок з приводу того, чи потрібні шкільні заходи на канікулах, бо ж канікули - це канікули))). Перепрошую за тавтологію, але інакше не скажеш. Начебто діти повинні не хотіти йти до школи, проте чомусь приходять. Звісно, не всі.
Ви, напевне, уже встигли подумати: учитель примушує. Зовсім ні. Явка добровільна. Абсолютно)
Так, на канікулах, тим паче весняних, школа трохи "нудна", оскільки надворі сонечко і щосекунди відбуваються якісь зміни: розпустився листочок, з"явилася нова квітка, прилетів метелик, виліз із щілинки жучок. Саме час завітати в гості. І ми вирушили до Благодіного фонду імені О. Романовського, де волонтерить наша Ірина Миколаївна. Хто зустріне дітей тепліше, ніж мама.
Прийшли ми не з пустими руками - принесли улюблені іграшки та книги для діток-переселенців. Якщо Ви вважаєте, що цей допис - реклама, то, можливо, маєте рацію. Але не окремої особи чи організації, а доброчинності й волонтерства взагалі.
І хоч особливої роботи цього дня для нас у фонді не знайшлося, все одно не сиділи без діла - малювали весняні перетворення для солдатів у шпиталь. Дорогою отримали скільки позитивних вражень, що, сподіваємося, весняно-позитивної дитячої енергетики вистачить адресатам і вони швидко одужають.
Не знаю, чи писали мовчки свої полотна видатні сюрреалісти, а ось шестикласники уміють створювати модерністичні пейзажі у процесі розмови. Багато дізналася про них. Виявляється, кожень з моїх учнів волонтер: одні допомагають бабусі-сусідці носити дрова, другі годують бродячих собак, хтось допомагає роздавати кошенят. Відтепер точно знаю: дорослішають не тоді, коли вуса починають рости, а коли усвідомлюють необхідність робити добрі справи.
А ще дітям маленького містечка нудно вдома на канікулах, тягне до школи, до друзів. Відтак домовилися зустрітися в четвер. Цього дня будуть показувати мультики. Вхід вільний. Ми йдемо. А Ви? Приєднуйтеся)
Немає коментарів:
Дописати коментар