Перезавантаження

Усю ніч вона тонула в солоній росі, прозора сукня змокла й розповзлася на нерівномірне латаття, дівчину судомило. Аї ніколи не плачуть. Уранці прийшов лікар-інженер. Його викликали в крайньому випадку - за потреби переформатування. Що це таке? Повне перевантаження організму. Чіп айпада вмонтовують глибше в серце. Це значно підвищує інтелектуальний коефіцієнт, а натомість знижує емоції та відчуття. Ця процедура небезпечна тим, що перезавантажені аї не можуть виходити з будинку. Але то зовсім не страшно, оскільки абсолютно всі потреби може задовольнити комп"ютерна техніка. Більшість аїв уже давно перезавантажилась і наблизились до абсолюту. І справді, їх вік геніальний: немає ніякого насилля, злочинів, в"язниць, ліків, лікарень, хвороб, пристрасті, болю, війни, смерті. Так, аї не помирають. Коли тіло зношується (років через 300 існування), до свідомості підключається гра. Ай продовжує життя у віртуальному вимірі в тілі іншої істоти. Так триває безкінечно. Аї вічні! Ідеальна людина - ніяка людина. Такі вони - аї.

Чому вона, Меліса, боїться перезавантаження? Загалом ай-людині не властивий страх. Зникнуть емоції й відчуття. І все тут. Вона ж залишиться. Зробить ще більше наукових винаходів. Сягне істини і назавжди позбудеться абсурду. Нащо їй ця дивна несподівана хвороба? Примарний незнайомець порушив її спокій. Іншого виходу немає - лише переформатування. 

Меліса зручно вмостилася у своєму ліжку. Інженер уже шукав вену, аби приєднати катетор. Немає чого нервувати лікар з першого разу потрапить куди треба. Аї не помиляються. Ніколи. У досконально  ідеальних аїв, що успішно пройшли процедуру перезавантаження, кров стає блакитною. Меліса ще не взірцева, ще не зовсім ай. Вона дивилася, як тоненькою цівочкою текла чорно-червона густа в"язка рідина. Дівчина щільно заплющила очі. Розпочалося. У її тіло вп"явся катетор із чіпом, який прямує до серця. Коли все закінчитьсся, вона позбудеться 10 кг. зайвої ваги, стане легшим не лише тіло, а і її свідомість. Ніяких проблем, переживань, загалом відчуттів. Хіба не про це мріяло людство протягом тисячоліть своєї історії? Абсолют наближається до її серця.

Нащо загалом людині серце? Щоб любити, страждати, спіівчувати, ненавидіти? Людина довела, що не спроможна керувати власними емоціями. То краще так, ніж...

Тіло Меліси зірвалося з ліжка й понеслось кудись. У швидкий, наче колайдер, вир. Дівчина не могла розшифрувати картинки, образи, візії, коди, що виникали перед нею. З її свідомості стирали колективне позасвідоме людства. За кілька секунд вона почала розрізняти. Це сонячні зайчики вискочили з її очей та засліпили усе навкруг. Ось теплий дощ змив їй волосся, а вітер дбайливо розчесав його. Латаття її сукні полетіло невідомо куди, натомість тіло прикрила плетена з лілей сукня. Навкруги заморгало безліч очей. Одні сміялися, інші по-злому дивилися, попелили її вогнем агресії, треті плакали... Меліса летіла кудись. Ні, вона падала. Хіба в досконалість падають? Невже абсоолют - порожнеча? Це було останнє, про що встигла подумати Меліса. Стало вогко й холодно.  Навкруги ширився свіжий, терпкий до болю в горлі аромат. Це пахла меліса...