Сьогодні Міжнародний день грамотності, тож святкую - вчу уроки, підвищую рівень власної грамотності. Така специфіка професії: вік живи - вік учись.
Напевне, ми уже еволюціонували до рівня усвідомлення необхідності потреби бути грамотною людиною. Але чи вдається це нам? Чи грамотні українці? Те, що 23 тисячі випускників шкіл не змогли подолати прохідний поріг "склав", націлює на сумніви. Що ж заважає нам бути грамотними людьми? Від чого залежить рівень нашої грамотності? Наскільки в безграмотності винні ми самі? Сьогодні міркую над такими питаннями. Сподіваюся, не залишете мене на самоті, а долучитесь до важливих аргументів/контраргументів.
Чи грамотні українці? Результати ЗНО, виступи високопосадовців, мовлення дикторів престижних ЗМІ змушують думати, що ні. По-перше, 23 тисячі випускників не володіють державною мовою. По-друге, виступи чиновників високого рангу рясніють кальками - словами-покручами. ЗМІ розмовляють "різною" українською мовою. Правопис 30-их, здається, ніхто не санкціонував. То якою мовою спілкуються журналісти СТБ?
Що заважає нам бути грамотними людьми? Причин, як це не дивно, багато. По-перше, школа не вчить української літературної норми. Чи говорить Ваш вчитель історії "отАман"? А географії "чорнОзем"? А математик "симетрІя"? Але ж це норма. Погодьтесь, що з уст педагогів ми засвоюємо помилки. Навіть вивчити наголос у слові "украЇнська" багатьом не під силу. До цієї тенденції долучаються ЗМІ. Видається, чим дивніше будуть говорити телеведучі чи радіодіджеї, тим більший попит матимуть продукти їх діяльності. Я б ніколи не додумалася говорити "листОпад", якби не чула щодня це по телевізору.
Здавалося б орієнтиром має бути шкільний підручник. На уроці я говорю дітям, що це наш закон, устав, він допоможе не заплутатися в тенетах лінгвістики. Але потім сама мало що розумію. Як, наприклад, учень 6 класу може розібрати за членами речення речення, що містить дієприкметниковий зворот чи відокремлений додаток? Теорія вражає ще більше. Шановні методисти, педагоги-практики, якщо Ви тут, поясніть, будь ласка, як це розуміти.
Це наш стандартний підручник. Шедеври методики 5 класу я наводила торік. Для чогось відбувся конкурс підручників. Тепер займаємося по старих, тому знову "добрі знайомі".
Отже, перша цікавинка. Завтра маю пояснити дітям, але не розумію сама. Знаєте, якось ніяково, навіть соромно, панове.
Увазі шестикласників пропонуються схеми, що ілюструють розділові знаки в реченнях, що містять однорідні члени. Але чим відрізняється перша схема 3 ряду від останньої? Таки різниця є в останній, якщо Ви знайдете підручник, то побачите 2: (: :). Отаке ноу-хау.
Невже нам потрібно багато підручників з помилками, замість одного якісного, щоби діти в усіх куточках України мали рівний доступ до знань. Хіба не цього ми прагнемо? Чому учні Центральної, Західної, Північної та Східної України навчаються за різними підручниками, автори яких не завжди добросовісно виконують державне замовлення.
Міжнародний день грамотності. Дуже хочу бути грамотною. Хочу, аби грамотними були мої учні. Хочу, щоб грамотними були українці. Але це залежить від багатьох чинників. Можливо, мене хтось почує і підтримає...
Ой-ой-ой, щось пропустив. Усе своє свідоме життя казав "симЕтрія", а тут тобі на. Що ж, доведеться надолужувати
ВідповістиВидалитиТак, грамотним бути треба. Ніколи не соромлюсь заглянути до словника, намагаюсь прислухатися до правильної ) мови. Сьогодні, на уроці склалася ситуація: розмовляли з учнями про етапи антропогенезу і , розповідаючи про предків наших) говорю -- пітекантрОп, так мені здавалося зрозумілішим ((але є в мене учень, який, не дивлячись на свій вік знає добре мови, і я до нього прислухаюся), дуже коректно виправив мене - пітекАнтроп) Чомусь я була здивована. Але погодилась. На перерві він приніс словник з бібліотеки де стояв наголос за його версією! Все життя я вимовляла не вірно, сумно, якось навіть дивно для мене звучить - пітекАнтроп. Але це є грамотно! А життя - то є школа)) вчимося!Головне бажання!
ВідповістиВидалитиТішить, коли люди вчаться й отримують від цього задоволення. Страшно спілкуватися з особами, які на синє говорять зелене й не сприймають зворотнього. А ще страшніше, коли ми погоджуємося, що це зелене, бо від цього залежить наша оцінка ,кар"єра, добробут. Сама часто помиляюся (особливо в наголосах). Завжди вдячна, коли редагують. Упевнена, що в моїх дописах достатньо помилок (бо я ж на землі людина), тому буду вдячна за редагування. Не страшно помилятися, страшно по-віслючи доводити неправоту. Будьмо грамотними, трішки сміливості й "не бійтесь заглядати у словник".
ВідповістиВидалити