Сьогодні діти запитували, коли ж День учителя. У першу неділю жовтня, тобто післязавтра, але вітають педагогів зазвичай у п"ятницю. Певне, тому учні й перепитують. Ви знаєте, я дуже довго тікала від цієї професії: спочатку вступила на спеціальність "Українська мова та журналістика", покладаючи основні сподівання на останню, потім паралельно здобула другу, заочну, юридичну освіту. Але піти зі школи, втекти від вчителювання не вдалося. Певне, це доля, династія. Починаючи від бабусі, усі жінки по материнській лінії - педагоги. В усіх бабусі, а в мене - Марія Григорівна, в усіх мами, а в мене - Ольга Василівна. Так з пелюшок і вивчила) Тож утекти від свого не можливо. Коли розповідаю про це учням, цікавляться, від чого ж Ви тікали. Від стереотипів, від системи, від... наведу вірш із Фейсбуку без редагування.
Іще б поспать, а вже мов по інерції,
Ледь світ - і у грядки пора.
Учительки - сільська інтелігенція,
Еліта українського села.
Поки до школи - все у вас попоране:
І в хаті, і в дворі, і в хліві.
Мадонни і рабині дипломовані -
Закручені життям учителі.
Рядками буряки, рядками твори...
Між вічним і розумним - мозолі:
То вичистити гній із під корови,
То кропиви нарвати для свині.
Без вас Майамі та курорти Греції
Рахують кожен долар, кожен цент.
І хто повірить - цвіт інтелігенції
Не має грошей - зїздить у райцентр!
Між партами і бурянами в школі
Відверта доля впертий хрест несе.
Як вчительки нема коли у школі,
Не виключено - череду пасе.
А уночі, як сплять всі найрідніші
І тиша в небі зорі стереже,
Вона сама собі читає вірші
І плаче, бо болить чогось чуже.
Колишні учні вже давно при владі
Десь по столицях, в кріслах, при чинах.
І раді вчителі, відверто раді,
Що діти мають долю і свій шлях.
І вірять незрадливим своїм серцем
У житній хліб, у правду, у добро.
Забута усіма інтелігенціє,
Без тебе все ж немислиме село (А.Фесюра, Н.Бакай).
Ледь світ - і у грядки пора.
Учительки - сільська інтелігенція,
Еліта українського села.
Поки до школи - все у вас попоране:
І в хаті, і в дворі, і в хліві.
Мадонни і рабині дипломовані -
Закручені життям учителі.
Рядками буряки, рядками твори...
Між вічним і розумним - мозолі:
То вичистити гній із під корови,
То кропиви нарвати для свині.
Без вас Майамі та курорти Греції
Рахують кожен долар, кожен цент.
І хто повірить - цвіт інтелігенції
Не має грошей - зїздить у райцентр!
Між партами і бурянами в школі
Відверта доля впертий хрест несе.
Як вчительки нема коли у школі,
Не виключено - череду пасе.
А уночі, як сплять всі найрідніші
І тиша в небі зорі стереже,
Вона сама собі читає вірші
І плаче, бо болить чогось чуже.
Колишні учні вже давно при владі
Десь по столицях, в кріслах, при чинах.
І раді вчителі, відверто раді,
Що діти мають долю і свій шлях.
І вірять незрадливим своїм серцем
У житній хліб, у правду, у добро.
Забута усіма інтелігенціє,
Без тебе все ж немислиме село (А.Фесюра, Н.Бакай).
Я ж навіть не сперечаюся. Але... має бути альтернатива. Молодий педагог шукає її і має право знайти. Вечірні новини не стали винятковими цьогоріч. Те ж саме... Скільки коштують квіти. Які квіти купують діти педагогам. Інтелігенція... Чи не те ж село?
Приємно порадував "Сніданок". Я не встигаю його дивитися, бо ж на роботі. Але знаходжу цікаві й потрібні моменти в мережі. Дякую режисерам програми за те, що показали альтернативу. Годі позіціонувати українську вчительку як доярку із хацапетівки. Провінційність так само, як і інтелігентність, дещо на іншому рівні. Утім дивіться самі й робіть висновки, якщо маєте час лишіть коментарі. Якщо ж пасете череду, то... вірші почитайте на ніч...
Немає коментарів:
Дописати коментар