Збірка поезій Ігоря Павлюка "Політ над Чорним морем" визнана книгою року у Великобританії

10 листопада були опубліковані результати відкритого голосування. На думку читачів з усього світу і британського ПЕН-центру, кращою книгою в цьому році стала “Політ над Чорним морем” (“A Flight Over the Black Sea”, переклав Стівен Комарницький).

А що ми знаємо про творчість сучасного поета?

Народився на Волині 1 січня 1967 року. 

Навчався в Санкт-Петербурзькому військовому училищі, відбував покарання в забайкальській тайзі, працював у пресі (у тому числі релігійній), на радіо. 

У 1992 році закінчив Львівський державний університет ім. Івана Франка, факультет журналістики. З 1987 року мешкав у Львові. З 2003-го року — у Києві.

Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), літературних премій імені В. Симоненка, імені Б. Нечерди, міжнародної літературної премії імені М. Гоголя «Тріумф», імені М. Шашкевича, імені Г. Сковороди.

Доктор наук із соціальних комунікацій.

Подорожує Україною і світом.

У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у США — науковцем, «ченцем», поетом-пілігримом. 

Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей — у Грузії, Білорусії, Польщі, Туреччині, Ірландії... 

Автор багатьох книг.

Окремі вірші стали піснями.

За композиціями віршів Ігоря Павлюка створено театральні постановки. Його п’єсу «Вертеп» ставить Львівський драматичний театр імені Лесі Українки.

Твори Ігоря Павлюка перекладені білоруською, польською, англійською, латиською, болгарською, японською мовами.

Представлений у книзі «European writer Introduction».

Відкрила для себе творчість сучасного поета. Знайомлю з тим, що сподобалося:

Ти тілом читала вірші мої –
Тоненька, немов весна,
Ті, що від світу в жилах таїв,
Наче ковток вина.

У божевільно-блаженну ніч
Падала в прірву слів,
Бо відчувала
(А може, й ні…)
Як я тебе любив.

Сонна, мов сонях, була мені
В танці душі, десь там…
Де я для інших віддаленів
За горизонту шрам.

Там, де так холодно
Аж-аж-аж,
Аж закипа вино…
Ми шепотітимем «Отче наш» –
І закипить воно,
Ніжне й безумне,
Як і любов,
Задля якої був.

Ти тілом читала знову і знов
Те, що я серцем чув.