Записи мого блогу живуть за часом Нью-Йорка. Така дивина. До мрії можна торкнутися по-різному. Хоча б так. Отже, в Україні зараз ніч на 28 червня. День Конституції і День молоді. Молодих зазвичай лають, сьогодні ж вітають. Приємно, що я ще молодь. Віковий ценз - до 35. Цікаво, який сенс має віковий ценз? Коли мені виповниться 36, чи перестану бути молодою? Наш вік позіціонуємо ми самі. Молодість - стан душі. У когось він залишається надовго, в інших минає швидко. Загалом люди поділяються на молодих і тих, хто критикує молодих. За що? Модно лаяти за амбітність. Чомусь прижилося слово у свідомості людей у негативному значенні. Але якщо людина знає собі ціну й не розмінюється по 5 копійок, то чому б не амбітність? Хіба немає її в усіх успішних людей? То що краще, щоб молодь була ніякою? Молодих сприймають крадіями часу, вакансій, успішності, кар"єри тощо. Але хіба то так? Вони ж просто беруть своє. Настане час, і вони віддадуть його іншим молодим та "гонористим", "невихованим", "нахабним", "самолюбивим", "егоїстичним".
Ось скільки епітетів заслуговуєте Ви, якщо ще не виповнилося 36. Якщо ще не виповнилося, не думайте навіть спати цієї ночі. Краще відвідайте кінофестиваль невідомого українського кіно "Відкрита ніч". Сьогодні знімають 18 кадр. Почали "зйомки" 1997 року з ініціативи Михайла Іллєнка. По суті це єдиний фестиваль національного кіно. Спочатку він відбувався виключно в Києві на незмінному місці - Андріївському узвозі . Цьогоріч фестиваль розширив межі до 45 українських міст, серед яких і моє невеличке Сватове, та Європи й Канади. Перегляд короткометражних стрічок відбувається в режимі нон-стоп на чистому повітрі в місцевому парку. Це не просто кінопоказ, а ще й конкурс. Протягом відкритої ночі глядачі мають змогу взяти участь у голосуванні за конкурсні фільми, написати власні відгуки. Конкурс відбувається в таких номінаціях:
Кіно-номінації
- Ігровий фільм
- Неігровий фільм
- Анімаційний фільм
TV-номінації
- Спеціальний репортаж
- Короткометражна стрічка «Моя незалежність»
- Промо/рекламний ролик
Мотивація проведення такого широкомасштабного дійства на національному рівні стала зрозуміла після першого ролика, у якому репортери задали перехожим прості питання:
-Який Ваш улюблений фільм?
-Хто Ваш улюблений актор?
- Назвіть відомого Вам режисера?
- Який український фільм Ви недавно бачили?
- Наведіть приклади українських акторів та режисерів.
Відповіді вражають, особливо ті, що стосуються свого - українського. І тут соромно має бути не лише респондентам, а перш за все ЗМІ, які не транслюють українські якісні фільми. І такі стрічки існують - довів фестиваль принаймні мені. Зізнаюсь чесно, що всю ніч я не витримала. І це не лише через річкову прохолоду, а передусім через те, що кожна короткометражка, кожен ролик змушує замислитися. Думати в режимі нон-стоп я не встигаю. Подивитися ж насправді було що. І приємно, що таки дивилися. Наша молодь, загорнувшись у маленькі ковдрочки цілувалася й уважно слідкувала за зміною кадрів, дублів. Але на те вона й юність, чи не так? А ми з Вами не належемо до тієї категорії людей, що постійно лає молодих і красивих, правда ж?
Особисто мене вразив анімаційний фільм львів"янки Марі "Моя душа живе окремо". Думки, що виникли після нього, завадили певним чином поринути в перегляд наступних стрічок.
Було відчутно, що кіно молоде, нестереотипне, сміливе, креативне, амбітне. Режисери бачать світ під кутом естетики, і є покоління спроможне зрозуміти таке кіно. Але відкрита ніч закінчується, а телеканал 1+1 у межах проекту ще й проводить конкурс на кращу ідею українського серіалу. Як на мене, це зовсім інший формат. Молоде вино не смакують з бабусиними пиріжками, а мило ніколи не буде пахнути французькими духами. Хочеться, щоб ніч тривала, але вже майже ранок... Що побачить сонце після відкритої ночі у Сватове, я не знаю, бо думаю про душу, яка живе десь окремо...
Немає коментарів:
Дописати коментар