Кожна людина припускається помилок, але життя дане нам для того, щоб помилятися і виправляти скоєне, написане, неправильне. Тільки ось біда, визнавати поразки, чи то навіть редагувати написане мало хто збирається. Як вчитель, я знаю, що наша свідомість фіксує правильний варіант, але існують й інші фактори, зокрема технічні, які впливають на якість результату. Але ж над підручником працює ціла команда висококваліфікованих фахівців, які мають підстрахувати один одного й виправити технічні неточності. Мої колеги спонукають своїх учнів редагувати рекламу, колекціонують покручі письмового мовлення дітей. Для мене учнівські тексти - то святе. Ціную в них кожне слово й думку. Таким (святим, логічним, точним, зрозумілим) має стати й підручник. Тим паче, маємо новий Державний стандарт. Але... Як пояснити 5-класникам, чому так написали їм в підручнику? А як зрозуміти самій, що підручник "працює" уже другий рік, але помилки не виправили навіть в електронному варіанті. Знаєте, якось дивно й прикро це все...
Думки виникли на уроці. "Оксано Володимирівно! А ми що суфікс неправильно позначаємо? Чи префікс? Хтось помиляється? Ми чи підручник? А хіба підручник може помилятися?"
"Ой! А в слові дощ хіба закінчення Щ? Знову підручник "помилився", чи ми щось не так розуміємо?"
Знайшла електронний варіант підручника. Але навіть до нього не внесли зміни.
Якість знань понад усе!
Немає коментарів:
Дописати коментар