Сьогодні, 8 травня, у День примирення, має бути оголошений вердикт щодо проблемних питань ЗНО з української мови. Такий резонанс тестування викликало вперше. Але ж дискусія - це шлях уперед, чи не так? Наводжу обговорення деяких питань науковцями-філологами - висновки робіть самі, а я дозволю собі залишити ремарки вчителя-практика, не претендуючи при цьому на істинність тверджень.
МКК
Кандидат філологічних наук, в. о. завідувача кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
Кандидат філологічних наук, в. о. завідувача кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
Богдан Тихолоз
Ці дописи жваво «лайкають» учні і їхні батьки, певно, не дуже переймаючись тим, що «палкі інвективи» пана доцента (який навчає студентів Львівського університету премудростей журналістської справи) є передусім яскравими свідченнями його риторичної майстерності, але аж ніяк не фаховості в обговоренні питань мови.
З огляду на це дозволю собі висловити низку міркувань із приводу тих тестових завдань, які пану літературознавцю «видаються … неоднозначними – такими, що не мають чіткої правильної відповіді або містять їх декілька».
Богдан Тихолоз:
"Завдання 6. Відокремленим означенням можна замінити підрядну частину в реченні
А Краплі дощу, який щойно випав, мерехтіли на пелюстках.
Б Серед квітів, що стояли у вазі на вікні, були й волошки.
В Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.
Г Я милуюся барвистими квітами, що ростуть біля будинку.
Відповідь: В Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.
(Правильні відповіді тут і далі зазначено за офіційними даними УЦОЯО; див. :http://testportal.gov.ua/results_ukr/)
Зізнаюся: мене особисто це завдання нервує чи не найбільше, оскільки його, поза всяким сумнівом, запропонувала людина, яка не має живого відчуття органічного українського мовлення.
«Правильна» відповідь передбачає такий варіант: "Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями".
Тимчасом це пасивна конструкція, неприйнятна з погляду культури української мови. Казати "орхідея, подарована друзями" так само дико, як і "поле ореться трактористом", "підписано Президентом" чи "прийнято парламентом". Кожен тямущий редактор рішуче виправить таке формулювання, а кожен добрий учитель невтомно спонукає своїх учнів уникати таких конструкцій.
А що ж фахівці від УЦОЯО? Їм це вух не ріже?"
А Краплі дощу, який щойно випав, мерехтіли на пелюстках.
Б Серед квітів, що стояли у вазі на вікні, були й волошки.
В Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.
Г Я милуюся барвистими квітами, що ростуть біля будинку.
Відповідь: В Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі.
(Правильні відповіді тут і далі зазначено за офіційними даними УЦОЯО; див. :http://testportal.gov.ua/results_ukr/)
Зізнаюся: мене особисто це завдання нервує чи не найбільше, оскільки його, поза всяким сумнівом, запропонувала людина, яка не має живого відчуття органічного українського мовлення.
«Правильна» відповідь передбачає такий варіант: "Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями".
Тимчасом це пасивна конструкція, неприйнятна з погляду культури української мови. Казати "орхідея, подарована друзями" так само дико, як і "поле ореться трактористом", "підписано Президентом" чи "прийнято парламентом". Кожен тямущий редактор рішуче виправить таке формулювання, а кожен добрий учитель невтомно спонукає своїх учнів уникати таких конструкцій.
А що ж фахівці від УЦОЯО? Їм це вух не ріже?"
Ломакович С. В.:
"Стосовно завдання № 6.
Це завдання перевіряє сформованість в учнів уявлень про синонімію синтаксичних конструкцій української мови, а саме синонімію простих речень, ускладнених відокремленими означеннями, і складнопідрядних речень з означальними підрядними. Відповідно до шкільної програми з української мови тему «Синоніміка синтаксичних конструкцій» старшокласники розглядають у 9 класі, див., наприклад: Українська мова : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою / М. І Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А.Омельчук. – К. : Освіта, 2009. – 336 с. – С. 178. Так, вправа 225 на стор. 178 згаданого підручника містить такі завдання:
І. Трансформуйте за зразком у таблиці прості речення у складні (складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові). Визначте смислові відношення між частинами складних речень.
ІІ. Дослідіть, чи змінюється зміст конструкцій у зв’язку з їх перебудовою.
ІІІ. З’ясуйте, у сполучникових чи безсполучникових складних реченнях смислові відношення виражені яскравіше.
Виконуючи завдання № 6 сертифікаційної роботи учні мали знайти серед поданих складних речень із підрядними означальними те, яке можна трансформувати в синонімічне йому просте речення з відокремленим означенням, а саме зі збереженням його змісту й без порушень граматичних закономірностей української мови. Такою конструкцію є складне речення з підрядною означальною частиною «Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі», синонімічною якій є просте речення з відокремленим означенням «Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями».
Стосовно завдання № 6 пан Тихолаз висловлює в листі таке зауваження: «Правильна» відповідь передбачає такий варіант: «Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями». Тимчасом це пасивна конструкція, неприйнятна з погляду культури української мови».
Зверну увагу автора на те, що речення «Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями» він помилково називає «пасивною конструкцією»: це просте двоскладне речення з дієсловом активного стану дивилася в позиції присудка, отже, конструкція активна. Інша річ, що відокремленим означенням, яким ускладнена ця активна конструкція, є дієприкметниковий зворот – дієприкметник пасивного стану минулого часу подаровану із залежним від нього словом друзями.
Зауважу, що саме дієприкметники пасивного стану, як і прикметники, становлять найпоширеніший засіб вираження узгоджених поширених і непоширених, відокремлених і невідокремлених означень у складі активних конструкцій простого речення: На землю, зорану плугами, спада рожево-білий цвіт; Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг.
Автор листа, мабуть, плутає дієприкметникові звороти з пасивними дієприкметниками й пасивні конструкції простого речення з безособовими дієслівними формами на -но, -то. Уживання пасивних конструкцій з дієслівними формами на -но, -то становить одну з ознак офіційно-ділового стилю, найчастіше його адміністративно-канцелярського підстилю, на зразок «Лист підписано першою особою». До речі, уживання таких конструкцій може бути цілком прийнятним і в текстах інших функціональних стилів, наприклад, у художніх текстах: «На сизих луках скошено траву…» (М. Рильський); «Нема кому запитати, за що їх убито» (Т. Шевченко)".
Це завдання перевіряє сформованість в учнів уявлень про синонімію синтаксичних конструкцій української мови, а саме синонімію простих речень, ускладнених відокремленими означеннями, і складнопідрядних речень з означальними підрядними. Відповідно до шкільної програми з української мови тему «Синоніміка синтаксичних конструкцій» старшокласники розглядають у 9 класі, див., наприклад: Українська мова : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою / М. І Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А.Омельчук. – К. : Освіта, 2009. – 336 с. – С. 178. Так, вправа 225 на стор. 178 згаданого підручника містить такі завдання:
І. Трансформуйте за зразком у таблиці прості речення у складні (складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові). Визначте смислові відношення між частинами складних речень.
ІІ. Дослідіть, чи змінюється зміст конструкцій у зв’язку з їх перебудовою.
ІІІ. З’ясуйте, у сполучникових чи безсполучникових складних реченнях смислові відношення виражені яскравіше.
Виконуючи завдання № 6 сертифікаційної роботи учні мали знайти серед поданих складних речень із підрядними означальними те, яке можна трансформувати в синонімічне йому просте речення з відокремленим означенням, а саме зі збереженням його змісту й без порушень граматичних закономірностей української мови. Такою конструкцію є складне речення з підрядною означальною частиною «Вона дивилася на білу орхідею, яку подарували друзі», синонімічною якій є просте речення з відокремленим означенням «Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями».
Стосовно завдання № 6 пан Тихолаз висловлює в листі таке зауваження: «Правильна» відповідь передбачає такий варіант: «Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями». Тимчасом це пасивна конструкція, неприйнятна з погляду культури української мови».
Зверну увагу автора на те, що речення «Вона дивилася на білу орхідею, подаровану друзями» він помилково називає «пасивною конструкцією»: це просте двоскладне речення з дієсловом активного стану дивилася в позиції присудка, отже, конструкція активна. Інша річ, що відокремленим означенням, яким ускладнена ця активна конструкція, є дієприкметниковий зворот – дієприкметник пасивного стану минулого часу подаровану із залежним від нього словом друзями.
Зауважу, що саме дієприкметники пасивного стану, як і прикметники, становлять найпоширеніший засіб вираження узгоджених поширених і непоширених, відокремлених і невідокремлених означень у складі активних конструкцій простого речення: На землю, зорану плугами, спада рожево-білий цвіт; Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг.
Автор листа, мабуть, плутає дієприкметникові звороти з пасивними дієприкметниками й пасивні конструкції простого речення з безособовими дієслівними формами на -но, -то. Уживання пасивних конструкцій з дієслівними формами на -но, -то становить одну з ознак офіційно-ділового стилю, найчастіше його адміністративно-канцелярського підстилю, на зразок «Лист підписано першою особою». До речі, уживання таких конструкцій може бути цілком прийнятним і в текстах інших функціональних стилів, наприклад, у художніх текстах: «На сизих луках скошено траву…» (М. Рильський); «Нема кому запитати, за що їх убито» (Т. Шевченко)".
Моя ремарка: підтримую аргументи Ломакович С.В. Вивчаємо в школі, розуміємо, подолали більшістю на ЗНО. Питання типове, у практиці ЗНО вже зустрічалося.
Богдан Тихолоз:
"Завдання 14. Потрібно поставити У на місці всіх пропусків у рядку
А була .. Києві, лежала .. шухляді, плавала .. воді
Б знімки .. фотографа, ліси ..хвої, читати .. голос
В перерва .. навчанні, їхати .. вагоні, десь .. річці
Г бути .. формі, осінь .. Каневі, допоможе .. війти
Д гуляв .. лісі, улюблений .. вчитель, блиск .. очах
Правильна відповідь:
Г бути у формі, осінь у Каневі, допоможе увійти
Так-таки-так. Проте, на мою скромну думку, можлива не лише форма "допоможе увійти", але й "допоможе ввійти". Таку форму цього дієслова фіксує чимало словників, починаючи з академічного СУМ в 11 томах. Див.: http://sum.in.ua/s/vvijty
Справді, "Український правопис" стверджує (§ 11), що "У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови […] в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга".
Проте у слові "ввійти" подвоєння літер позначає на письмі один і той самий подовжений приголосний звук [в:], а не окремий, наступний у плині мовлення (тобто, на хлопський розум, це не "одне В перед іншим В", а одне довге "В:"). Якщо ж сліпо дотримуватися цитованого вище правила, то форма «ввійти» взагалі неможлива (!), оскільки "незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в" має бути лише У (тобто увійти - єдино можлива форма за такого підходу). Натомість, як ішлося вище, форма "ввійти" нормативна і кодифікована у багатьох словниках. За таких обставин, у цьому завданні взагалі немає правильної відповіді. Що ж тоді робити абітурієнтові, який «задля милозвучності» після голосного обрав форму "ввійти"?! Хіба не мав такого права? В інших варіантах відповіді, до слова, усе прозоро".
А була .. Києві, лежала .. шухляді, плавала .. воді
Б знімки .. фотографа, ліси ..хвої, читати .. голос
В перерва .. навчанні, їхати .. вагоні, десь .. річці
Г бути .. формі, осінь .. Каневі, допоможе .. війти
Д гуляв .. лісі, улюблений .. вчитель, блиск .. очах
Правильна відповідь:
Г бути у формі, осінь у Каневі, допоможе увійти
Так-таки-так. Проте, на мою скромну думку, можлива не лише форма "допоможе увійти", але й "допоможе ввійти". Таку форму цього дієслова фіксує чимало словників, починаючи з академічного СУМ в 11 томах. Див.: http://sum.in.ua/s/vvijty
Справді, "Український правопис" стверджує (§ 11), що "У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови […] в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга".
Проте у слові "ввійти" подвоєння літер позначає на письмі один і той самий подовжений приголосний звук [в:], а не окремий, наступний у плині мовлення (тобто, на хлопський розум, це не "одне В перед іншим В", а одне довге "В:"). Якщо ж сліпо дотримуватися цитованого вище правила, то форма «ввійти» взагалі неможлива (!), оскільки "незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в" має бути лише У (тобто увійти - єдино можлива форма за такого підходу). Натомість, як ішлося вище, форма "ввійти" нормативна і кодифікована у багатьох словниках. За таких обставин, у цьому завданні взагалі немає правильної відповіді. Що ж тоді робити абітурієнтові, який «задля милозвучності» після голосного обрав форму "ввійти"?! Хіба не мав такого права? В інших варіантах відповіді, до слова, усе прозоро".
Ломакович С. В.:
"Стосовно завдання № 14.
Шкільна програма у визначенні правил чергування У – В спирається на «Український правопис». Правомірність такого підходу не заперечує й пан Тихолаз, пишучи: «Справді, «Український правопис» стверджує (§ 11), що «У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови […] в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга».
Зауважу, що авторові допису з метою дотримання фахової етики варто було б навести цитату «Українського правопису» з її початку, де сказано: «В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того…», адже приклад, якого стосується зауваження пана Тихолаза («допоможе ...війти»), містить чергування у-, в- саме в префіксі.
З огляду на висловлене можна стверджувати, що залучення для аналізу в завданні № 14 словосполучення «допоможе ...війти» відповідає трактуванню чергування У – В в академічному довідковому виданні, яким є «Український правопис», а також змісту шкільної програми й підручників із мови.
Разом із тим міркування пана Богдана щодо чергування У – В у словах із префіксом у-, в- перед коренем, що починається з в (вважати – уважати, ввечері – увечері, ввімкнути – увімкнути та ін.) не позбавлені певного сенсу, однак звернутися з цими міркуваннями автор мав би до укладачів авторитетних довідкових видань і підручників, порадивши їм надалі врахувати їх у своїх описах".
Шкільна програма у визначенні правил чергування У – В спирається на «Український правопис». Правомірність такого підходу не заперечує й пан Тихолаз, пишучи: «Справді, «Український правопис» стверджує (§ 11), що «У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови […] в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга».
Зауважу, що авторові допису з метою дотримання фахової етики варто було б навести цитату «Українського правопису» з її початку, де сказано: «В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того…», адже приклад, якого стосується зауваження пана Тихолаза («допоможе ...війти»), містить чергування у-, в- саме в префіксі.
З огляду на висловлене можна стверджувати, що залучення для аналізу в завданні № 14 словосполучення «допоможе ...війти» відповідає трактуванню чергування У – В в академічному довідковому виданні, яким є «Український правопис», а також змісту шкільної програми й підручників із мови.
Разом із тим міркування пана Богдана щодо чергування У – В у словах із префіксом у-, в- перед коренем, що починається з в (вважати – уважати, ввечері – увечері, ввімкнути – увімкнути та ін.) не позбавлені певного сенсу, однак звернутися з цими міркуваннями автор мав би до укладачів авторитетних довідкових видань і підручників, порадивши їм надалі врахувати їх у своїх описах".
Моя ремарка: вивчаємо в школі, знайомі. Але "тощо" в правилах та правописі залишає місце сумнівам. Добре було б звернути увагу науковців на цей момент.
Богдан Тихолоз:
"Завдання 19. НЕПРАВИЛЬНО оформлено пряму мову в рядку
А Український письменник В. Винниченко якось сказав: "Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих. так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті".
Б "Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу".
В Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: "Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: "Усе могло бути набагато гірше" і посміхніться".
Г "Слово – найтонше доторкання до серці, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом".
Д "Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: "Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу".
Відповідь: Д "Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: "Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу".
Ця відповідь справді правильна. Це сумніву не викликає. Проте багато сумнівів викликав варіант В, у якому є досить складний випадок прямої мови у прямій мові (риторичне питання: чи варто давати такі переускладнені завдання школярам на БАЗОВОМУ рівні?).
Річ у тім, що після «внутрішньої» прямої мови ("Усе могло бути набагато гірше") ідуть "внутрішні" слова автора (і посміхніться), відтак, за правописом (який окремо подібних випадків не регламентує), абітурієнт цілком міг би поставити перед ними (словами автора) кому й тире, оформивши речення так:
Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: "Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: "Усе могло бути набагато гірше", – і посміхніться".
Чи була б тут помилка? За яким саме правилом? Чи вивчають його у школі? Який варіант тоді обирати вступникові? Хотілося б почути обґрунтовані відповіді на ці питання від укладачів тестів".
А Український письменник В. Винниченко якось сказав: "Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих. так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті".
Б "Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу".
В Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: "Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: "Усе могло бути набагато гірше" і посміхніться".
Г "Слово – найтонше доторкання до серці, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом".
Д "Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: "Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу".
Відповідь: Д "Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: "Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу".
Ця відповідь справді правильна. Це сумніву не викликає. Проте багато сумнівів викликав варіант В, у якому є досить складний випадок прямої мови у прямій мові (риторичне питання: чи варто давати такі переускладнені завдання школярам на БАЗОВОМУ рівні?).
Річ у тім, що після «внутрішньої» прямої мови ("Усе могло бути набагато гірше") ідуть "внутрішні" слова автора (і посміхніться), відтак, за правописом (який окремо подібних випадків не регламентує), абітурієнт цілком міг би поставити перед ними (словами автора) кому й тире, оформивши речення так:
Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: "Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: "Усе могло бути набагато гірше", – і посміхніться".
Чи була б тут помилка? За яким саме правилом? Чи вивчають його у школі? Який варіант тоді обирати вступникові? Хотілося б почути обґрунтовані відповіді на ці питання від укладачів тестів".
Ломакович С. В.:
"Стосовно завдання № 19.
Правильна відповідь у цьому завданні лише одна, а саме речення: «Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: «Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу», отже, завдання є цілком вправним. Такий випадок оформлення висловлень із прямою мовою не становить труднощів для старшокласників. Цей варіант утворений поєднанням двох конструкцій «пряма мова й слова автора; слова автора й пряма мова». Цілком очевидним є те, що після другої частини слів автора треба прибрати лапки, а натомість поставити тире.
Що ж до конструкції з прямою мовою, яка містить «внутрішню» пряму мову, то її специфічне оформлення є хоч і «дивним» для учня, але цілком прийнятним, оскільки саме в такому оформленні може подаватися пряма мова, перед якою стоять або перед якою можна поставити слова на зразок речення, вираз, фраза, напис. Зауважу, що в старшій школі, де впродовж трьох років під час вивчення стилістики й риторики поглиблюються знання, отримані в базовій школі (до них належать і правила оформлення конструкцій із прямою мовою), подібні складні випадки вживання прямої мови всередині іншої прямої мови розглядаються або, щонайменше, пропонуються учням у вигляді різноманітних ілюстрацій (див. наприклад, стор. 25, 159, 211, 269 у підручнику: Українська мова : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою : проф. рівень / М. Я. Плющ, В. І. Тихоша, С. О. Караман, О. В. Караман. – К. : Освіта, 2010. – 416 с. )".
Правильна відповідь у цьому завданні лише одна, а саме речення: «Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: «Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу», отже, завдання є цілком вправним. Такий випадок оформлення висловлень із прямою мовою не становить труднощів для старшокласників. Цей варіант утворений поєднанням двох конструкцій «пряма мова й слова автора; слова автора й пряма мова». Цілком очевидним є те, що після другої частини слів автора треба прибрати лапки, а натомість поставити тире.
Що ж до конструкції з прямою мовою, яка містить «внутрішню» пряму мову, то її специфічне оформлення є хоч і «дивним» для учня, але цілком прийнятним, оскільки саме в такому оформленні може подаватися пряма мова, перед якою стоять або перед якою можна поставити слова на зразок речення, вираз, фраза, напис. Зауважу, що в старшій школі, де впродовж трьох років під час вивчення стилістики й риторики поглиблюються знання, отримані в базовій школі (до них належать і правила оформлення конструкцій із прямою мовою), подібні складні випадки вживання прямої мови всередині іншої прямої мови розглядаються або, щонайменше, пропонуються учням у вигляді різноманітних ілюстрацій (див. наприклад, стор. 25, 159, 211, 269 у підручнику: Українська мова : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням укр. мовою : проф. рівень / М. Я. Плющ, В. І. Тихоша, С. О. Караман, О. В. Караман. – К. : Освіта, 2010. – 416 с. )".
Моя ремарка: завдання не типове, уперше трапилося в ЗНО. Підручник, на який посилається Ломакович С.В., розрахований на профільний філологічний клас, а тест був поданий на базовому рівні. Але мої учні впоралися з ним, бо побачили двокрапку без тире після однорідних присудків типу "подумав і додав".
Богдан Тихолоз:
"Завдання 21. Синонімічним до простого речення "У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне для досягнення особистістю успіху" є складнопідрядне речення.
А У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху.
Б У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, адже це свідчить про досягнення особистістю успіху.
В У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, оскільки так особистість досягне успіху.
Г У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне через те, що так особистість може досягти успіху.
Д У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, тому що так особистість може досягти успіху.
Відповідь: А У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху.
Ця відповідь і справді найточніше передає думку, висловлену в простому реченні в умові завдання. Проте синонімічні синтаксичні конструкції (як і синоніми загалом) не обов’язково ТОТОЖНІ за значенням. Вони можуть бути лише БЛИЗЬКИМИ за значенням й іншими словами передавати ту саму думку. У такому разі, інші варіанти також можна витлумачити як синонімічні (хоч і дещо "кульгавенькі"). Я б також вибрав варіант А (як, певен, і зробила більшість абітурієнтів), проте не розумію, чому такі вже неприпустимі всі решта?! Зрештою, синонімічні синтаксичні конструкції – тема, далека від однозначності у мовознавчій науці. Знову питання: навіщо такі завдання на БАЗОВОМУ рівні?!"
А У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху.
Б У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, адже це свідчить про досягнення особистістю успіху.
В У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, оскільки так особистість досягне успіху.
Г У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне через те, що так особистість може досягти успіху.
Д У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, тому що так особистість може досягти успіху.
Відповідь: А У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху.
Ця відповідь і справді найточніше передає думку, висловлену в простому реченні в умові завдання. Проте синонімічні синтаксичні конструкції (як і синоніми загалом) не обов’язково ТОТОЖНІ за значенням. Вони можуть бути лише БЛИЗЬКИМИ за значенням й іншими словами передавати ту саму думку. У такому разі, інші варіанти також можна витлумачити як синонімічні (хоч і дещо "кульгавенькі"). Я б також вибрав варіант А (як, певен, і зробила більшість абітурієнтів), проте не розумію, чому такі вже неприпустимі всі решта?! Зрештою, синонімічні синтаксичні конструкції – тема, далека від однозначності у мовознавчій науці. Знову питання: навіщо такі завдання на БАЗОВОМУ рівні?!"
Ломакович С. В.:
"Стосовно завдання № 21.
На зауваження пана Богдана стосовно цього завдання пояснення може бути таке ж, як і стосовно завдання № 6: воно перевіряє рівень засвоєння поняття про синонімію синтаксичних конструкцій, а саме про синонімію простих і складнопідрядних речень.
Якщо в завданні № 6 учні мали знайти серед поданих складних речень із підрядними означальними те, яке можна трансформувати в синонімічне йому просте речення з відокремленим означенням, то завдання № 21 пропонує вибрати серед поданих варіантів складних речень з підрядними обставинними те, яке є синонімічним поданому в умові завдання простому реченню з обставиною мети. Отже, учасники тестування мали визначити, який із варіантів відповідей становить складне речення з підрядним мети. Таким реченням є складнопідрядне речення «У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху»: його підрядна частина відповідає на питання про мету повідомлюваного в головній частині, а саме на питання навіщо? для чого?. Засіб приєднання підрядної частини до головної – сполучник мети щоб, який увіходить до ряду сполучників мети для того, щоб, з тим щоб, з тією метою, щоб, аби (у значенні для того, щоб) і може бути замінений на кожен із них.
Завдання визначало здатність учасника тестування сприйняти складне словосполучення «для досягнення особистістю успіху» як поширену обставину мети й збагнути її семантичну близькість саме підрядному реченню мети в одному із запропонованих варіантів відповіді. Інші ж варіанти були складними реченнями з підрядними причини, приєднаними до головної частини сполучниками причини тому що, через те що, а також наближеними до них за значенням сполучниками обґрунтування адже, оскільки). Звертаю увагу пана Богдана також на ще одну принципову семантична відмінність між значеннями мети й причини в розглядуваних складнопідрядних реченнях: у синтаксичних описах складнопідрядного речення мета тлумачиться як гіпотетична зумовленість, а саме як бажаний наслідок певної події або стану речей, тоді як причина - як реальна зумовленість ними.
Якоюсь мірою автор листа правий в тому, що «синонімічні конструкції не обов’язково тотожні за значенням», однак він припускається серйозної помилки, коли близькими за значенням уважає такі принципово різні семантичні відношення й логічні зв’язкѝ, як мета й причина, так само, як і мета й умова, мета й наслідок, мета й допустовість. Саме на розрізненні семантичних різновидів підрядних частин (умови, причини, наслідку, допустових, мети, часу та т. ін..) і засобів їх приєднання до частин головних (різних а значенням підрядних сполучників) і базується класифікація складнопідрядних речень, знання якої є важливим показником синтаксичної, отже, і граматичної вправності учасників тестування.
Насамкінець хочу в цьому контексті висловити прохання до пана Тихолоза й авторів інших критичних «опусів» про зміст завдань сертифікаційної роботи з української мови та літератури 2015: перш ніж метати праведні, на вашу думку, блискавки на голови розробників тестів, прикриваючись стогонами й плачами «сотень тисяч» ображених учасників тестування, проявіть елементарну фахову порядність – ретельно опрацюйте головні положення й факти, а іноді й прописні істини з тієї галузі знання, стосовно якої дозволяєте собі висловлюватися."
На зауваження пана Богдана стосовно цього завдання пояснення може бути таке ж, як і стосовно завдання № 6: воно перевіряє рівень засвоєння поняття про синонімію синтаксичних конструкцій, а саме про синонімію простих і складнопідрядних речень.
Якщо в завданні № 6 учні мали знайти серед поданих складних речень із підрядними означальними те, яке можна трансформувати в синонімічне йому просте речення з відокремленим означенням, то завдання № 21 пропонує вибрати серед поданих варіантів складних речень з підрядними обставинними те, яке є синонімічним поданому в умові завдання простому реченню з обставиною мети. Отже, учасники тестування мали визначити, який із варіантів відповідей становить складне речення з підрядним мети. Таким реченням є складнопідрядне речення «У сучасному світі вивчення мов міжнародного спілкування вкрай потрібне, щоб особистість могла досягти успіху»: його підрядна частина відповідає на питання про мету повідомлюваного в головній частині, а саме на питання навіщо? для чого?. Засіб приєднання підрядної частини до головної – сполучник мети щоб, який увіходить до ряду сполучників мети для того, щоб, з тим щоб, з тією метою, щоб, аби (у значенні для того, щоб) і може бути замінений на кожен із них.
Завдання визначало здатність учасника тестування сприйняти складне словосполучення «для досягнення особистістю успіху» як поширену обставину мети й збагнути її семантичну близькість саме підрядному реченню мети в одному із запропонованих варіантів відповіді. Інші ж варіанти були складними реченнями з підрядними причини, приєднаними до головної частини сполучниками причини тому що, через те що, а також наближеними до них за значенням сполучниками обґрунтування адже, оскільки). Звертаю увагу пана Богдана також на ще одну принципову семантична відмінність між значеннями мети й причини в розглядуваних складнопідрядних реченнях: у синтаксичних описах складнопідрядного речення мета тлумачиться як гіпотетична зумовленість, а саме як бажаний наслідок певної події або стану речей, тоді як причина - як реальна зумовленість ними.
Якоюсь мірою автор листа правий в тому, що «синонімічні конструкції не обов’язково тотожні за значенням», однак він припускається серйозної помилки, коли близькими за значенням уважає такі принципово різні семантичні відношення й логічні зв’язкѝ, як мета й причина, так само, як і мета й умова, мета й наслідок, мета й допустовість. Саме на розрізненні семантичних різновидів підрядних частин (умови, причини, наслідку, допустових, мети, часу та т. ін..) і засобів їх приєднання до частин головних (різних а значенням підрядних сполучників) і базується класифікація складнопідрядних речень, знання якої є важливим показником синтаксичної, отже, і граматичної вправності учасників тестування.
Насамкінець хочу в цьому контексті висловити прохання до пана Тихолоза й авторів інших критичних «опусів» про зміст завдань сертифікаційної роботи з української мови та літератури 2015: перш ніж метати праведні, на вашу думку, блискавки на голови розробників тестів, прикриваючись стогонами й плачами «сотень тисяч» ображених учасників тестування, проявіть елементарну фахову порядність – ретельно опрацюйте головні положення й факти, а іноді й прописні істини з тієї галузі знання, стосовно якої дозволяєте собі висловлюватися."
Моя ремарка: завданння не просте: ми звикли просто визначати тип підрядного, але логіка спрацювала, діти впоралися.
Далі пан Богдан пише про проблемні завдання 29-33, але про них вже багато писала. Я особисто зрозуміла 2 з 5. Три залишилися загадкою: зрозуміла текст інакше. Уважаю, що маю на це право. Чи мають таке ж право вони, випускники, дізнаємося вже сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар